– З вами говорить старший слідчий обласної прокуратури Дроб…
«Вадон здав», – блискавкою мигнуло в голові, однак вона вчасно змовчала: чоловічий голос не назвав ані її імені, ані прізвища.
– …Олег Степанович. Добрий день!
– Слухаю вас, – промовила вона, не відповідаючи на вітання.
– Вам відомий громадянин Чуковський Юрій Михайлович?
– Ні.– Вона зробила паузу. – Корнія Чуковського знаю. «Мийдодір».
– А ім’я Смагін Валентин Максимович вам про що-небудь говорить?
– І про такого вперше чую.
– Як вас звати?
– Маргарита.
– Де ви були між двадцять другим і двадцять четвертим вересня? – не вгамовувався додзвонювач.
– Там, де й зараз. У селі,– спокійно відповіла Августа. – Називається Базаліївка. Початок осені я зазвичай проводжу тут. Ще питання будуть? Ви часом не помилилися? Звідки у вас мій номер?
У слухавці затнулися, потім, після паузи, голос із неприхованою досадою мовив:
– Громадянко, питання здебільшого ставлю я. Зрозуміло? Будьте на зв’язку: я, ймовірно, вам іще передзвоню.
Абонент відключився. Августа не стала стирати номер з пам’яті телефону. Якщо знову висвітиться – вона просто скине дзвінок. Однак старший слідчий Дроб більше не зголошувався. Ніколи.
Півтора тижні вона прожила там, почуваючись майже зовсім спокійно. Але за добу до повернення їй ще раз зателефонували – увечері, близько десятої. Августа вже лежала під ковдрою, обмірковуючи, як проведе останній день у Базаліївці. Грубка давно була розпалена, треба встати й закрити затулку. У шибки бив дощ, підвивав вітер.
Номер був незнайомий, не той, який вона вирішила скинути.
Мартин голос насмішкувато й виразно мовив:
– Привіт! Ще не спите? Як щодо того, щоб де-небудь перетнутися?
Наступного дня після того, як Августа виявила у дверях Вадонову записку, на Олега Степановича Дроба посипалися дрібні неприємності. І то з самого ранку.
Щоб хоч чимось відволіктися, старший слідчий замовив на монітор оперативне зведення обласного УВС за минулу добу. Ага, вступна частина, статистика… Загальне число заяв громадян і повідомлень про скоєні злочини й пригоди – із них зареєстровано приблизно половину… Адміністративних правопорушень – стільки-то, по лінії карного розшуку – стільки-то. Окремим рядком – крадіжки… Затримані за керування автомобілями в нетверезому стані… Затримані на місці скоєння правопорушення…
Він поповз нижче по абзацах – і раптом зачепився поглядом за прізвище «Чуковський».
Олег Степанович навалився на стіл, майже ткнувшись носом в екран, і застиг, а коли дочитав до кінця, ніздрі його заворушилися. Зі зведення випливало, що труп громадянина Чуковського Ю. М. уже доставлено в морг судмедекспертизи, за фактом проводиться попереднє дізнання.
Дробу знадобилося кілька хвилин, щоб перетравити інформацію, після чого він вийшов з кабінету й подався на добре знайому адресу. Повноваження старшого слідчого дозволяли не тільки з’ясувати обставини смерті фігуранта – поки що тільки ймовірні,– але й ознайомитися з висновком медекспертизи. Ну а одержати дозвіл на огляд тіла потерпілого й зовсім не становило труднощів, хоча для цього довелося змотатися в обласне управління.
Бридко покалічений труп перебував у морозильній камері вже близько доби, але зберігся відмінно, оскільки з моменту смерті до того, як він був виявлений, минуло всього дві-три години. Слідів насильства, крім механічних травм, цілком пояснюваних обставинами події, експертиза не зафіксувала. Інша річ – особа покійного. За знайденим при ньому паспортом він значився Чуковським Юрієм Михайловичем. Однак під час огляду місця події за триста сімдесят метрів від трупа було виявлено дорожню сумку, де, крім особистих речей, досить великої суми в доларах США і травматичного пістолета «Танфольйо» італійського виробництва, лежало чинне посвідчення співробітника Південної залізниці на ім’я Смагіна Валентина Максимовича. Фото на обох документах були практично ідентичні. І слідчий Дроб був цілковито переконаний, що зараз перед ним виникне не хто інший як Валентин Смагін, спочатку фальшивий, а тепер і цілком натуральний небіжчик.
Однак то була всього лише гіпотеза, хоч і досить правдоподібна; ідентичність цієї дивної персони ще належало встановити через упізнання близькими родичами. Але з цією клопітливою процедурою Олег Степанович вирішив трохи почекати.
Працівник моргу на його прохання розгорнув хрусткий, затягнутий памороззю пластиковий саван, оголивши тіло, і слідчий узявся до огляду. Обличчя загиблого лишилося практично неушкодженим. Складалося враження, що той падав з великої висоти, майже не міняючи положення й спрямувавши погляд у небо: ні саден, ні гематом, тільки білки очей залиті кров’ю від судин, що лопнули. Згідно з висновком попередньої експертизи, смерть настала практично миттєво, а її причиною стали множинні розриви внутрішніх органів і масивна крововтрата.
Читать дальше