Чак Паланик - Виправний день

Він намагався її роздратувати і збентежити, от лише все, чого вона хотіла для нього, це щастя з якоюсь копією «Томпсон Твінз», от лише саме від цього ставало страшно, бо вона розписала свою теорію, що він, мабуть, ніколи не емігрує. Не тому, що вона його сестра-суперниця, а тому, що говорить правду.

От лише Естебан перевів тему й заговорив про те, як історія має модель. Розводився про те, як геї та лесбійки завжди жили за стінами монастирів і конвентів, де зберігали знання давнього світу й укладали таємниці світу природи, схрещуючи солодкі боби і впевнюючись, щоб Темні віки не знищили спадок людської цивілізації.

От лише Ґевіна не хвилювала перспектива спостереження за сексом бобів, поки його чудове, гаряче, готове до порнографії вісімнадцятирічне тіло сортує сміття. І він збирався все це сказати, коли якийсь адміністратор вийшов на подіум і натякнув Естебанові, що в нього важливий дзвінок за кулісами, й Естебан пригнувся і вибіг туди, щоб відповісти, адміністратор нахилився до мікрофона і назвав Ґевінове ім’я, не приязним голосом, і сказав, що Ґевін мусить підійти до адміністрації, де його хтось очікує.

Ґевін пішов у зону прийому, і там була дівчина зі стількома татуюваннями, що він замислився, чи її хлопець після сексу не лежить у ліжку й не читає її тіло як задню частину коробки пластівців. У ту ж мить кістлявий старий чоловік із відвислою шкірою на руці, який весь блищав висохлою кров’ю, голий скривавлений чоловік пройшовся дальнім кінцем приміщення. Смердючий стариган, його груди і спина сочилися незліченними маленькими ранами. Ґевін не стримався. Його всього пересмикнуло від огиди й він навіть станцював так, ніби пройшов крізь велику павутину. То був не Нік, але щось схоже. Ґевін глянув на свою сестру й сказав:

— Твій.

Майже не бачив своє достоїнство Чарлі протягом останніх днів, настільки часто воно занурювалося в одним із вологих отворів Шасти. Вона його ховала й над ним гарувала, доки Чарлі не дякував долі, що Шаста — його остання жона, а не перша. З дня на день жони на його полях і у дворі почнуть розроджуватися дітьми. Вони вистрілюватимуть дітьми люто і швидко, як готовий попкорн. Багатьох благословив він із різницею в кілька хвилин. Їхній плодовитий період лучитиметься з такою ж невблаганною швидкістю і повторюваністю, з якою він засаджував своє лордське сім’я.

Було серед цих жінок багато таких, що не тішилися служінням йому.

У жодній жінці, окрім Шасти, його достоїнство не могло знайти достойну пару. У її вологих обіймах провів він надто багато часу. Як той невситимий сукуб була вона! Після неї він лишався відвислий. Майже оніміла його виснажена мошонка, та все одно стала гіперчутливою до кожного підстрибу коліс карети!

У дуже вдалий момент відбувається це скликання Ради вождів. Якщо Шаста досі без дитини в нутрі, то це завдання йому не під силу.

Хоча інтуїція і надія натякали на протилежне… Позеленілою була вона останнім часом. І кілька разів зривалася під час ранкової трапези й летіла вивергати кусні їдження до палацового виходка. Коли не підводить королівська мудрість, Чарлі зачав межи ніг її спадкоємця.

Готував Чарлі для Тора значну жертву. Удосталь солодкої брукви і смачних дроків у ній, предосить, щоб наситити бога. Тепер, коли він зі своєю дружиною до тихого міста підійшов, неймовірно тішився вождь із того, що добру волю Одіна та Локі отримав. Бо обернулося покинуте містечко Портленд на ніщо, крім густого лісу на околицях. За минулі місяці нагромадилася тут рослинність, об’єднавшись у непроникні джунглі квітучої буддлеї, що її обвивали товсті лози бирючини, які прохромлювала задушлива ковдра озерець ялівцю. Ці занехаяні околиці склали міцний бар’єр.

Менша армія кріпких мечників не прорвала б собі шлях крізь сплутану стіну схрещеної чайної троянди і неприрученого бузку. Будь-яку дружину, меншу, ніж у Чарлі, проковтнув би натиск пірамідної туї.

І навіть не рослинність найбільшу проблему для них становила. Божевільні місцеві жителі є постійною загрозою, як показала якась рвучка постать. Засмикана маріонетка, скелетоподібний стариган, зодягнений в один лише блиск із висохлої крові. Фантом, прохромлений ранами без ліку, на мить виник у полі зору королівської дружини. Викрикнуло воно: «Волтере!» — і вмент зникло. Розчинилось у щільній осоці.

Удосталь часу минуло, щоб місто можна було вважати безпечним. Достатньо безпечним. Більшість тих, хто залишився, вже пожерли одне одного, а ті, хто вижив, — слабкі й нечисленні вони. Поки королівська процесія гарувала над тим, щоб звільнити шлях, звідкись долинули ледь чутні звуки мелодії. Невідь-де, невідь-який музи´ка творив звук на якомусь струнному інструменті. Капітан гвардії закликав до тиші, лісники і лицарі припинили рубати.