Жозе Сарамаго - Прозріння

Президент республіки повільно поклав прочитаного листа на свій робочий стіл і після короткої мовчанки покликав до себе начальника своєї канцелярії, Скільки людей ознайомлені зі змістом цього листа, Ніхто, крім секретаря, який його відкрив і зареєстрував, Цьому чоловікові довіряти можна, Гадаю, що можна, пане президенте, він належить до нашої партії, але в усякому випадку буде добре, якби хтось його застеріг, що найменша нестриманість з його боку може обійтися йому дуже дорого, якщо ви, пане президенте, дозволите мені сказати те, що я думаю, то це застереження треба зробити негайно, Кому зробити, мені, Ні, пане президенте, через поліцію, тут ідеться про ефективність, нехай цього чоловіка викличуть до центрального управління, і найбрутальніший агент заведе його до кабінету допитів і нажене на нього страху, Я не сумніваюся в ефективності результатів, але бачу в цьому велику трудність, Яку, пане президент, Перш ніж ця справа дійде до поліції, мине кілька днів, а тим часом наш суб’єкт може розпустити язик, розповість те, що він знає, дружині, друзям, а може навіть дати інтерв’ю журналісту, одне слово, наварить нам каші, Ви маєте слушність, пане президент, вихід я бачу в тому, щоб прошепотіти слівце начальникові поліції, я займуся цим, якщо ви мені доручите, Ви хочете обминути ієрархічний ланцюг уряду, перестрибнути через прем’єр-міністра, ваша ідея в цьому, Я не дозволив би собі перестрибувати через нього, якби справа не була такою серйозною, пане президент, Мій любий, у цьому світі, а іншого, схоже, і немає, усе рано чи пізно стає відомим, і я вірю вам, коли ви кажете мені, що секретар уселяє вам довіру, але навряд чи ви сказали б те саме про начальника поліції, і ви тільки уявіть собі, що він сконтактується з міністром внутрішніх справ, гіпотеза, до речі, більш ніж імовірна, уявіть собі, який шум тоді може виникнути, міністр внутрішніх справ вимагатиме пояснень від прем’єр-міністра, позаяк не зможе вимагати їх від мене, прем’єр-міністр захоче довести мені свій авторитет, і через кілька годин стане широко відомим те, що ми хочемо зберегти у таємниці, Ви знову маєте слушність, пане президент, Я не стану стверджувати, що ніколи не помиляюся й рідко сумніваюся, але таке твердження було б близьким до істини, То що будемо робити, пане президент, Приведіть до мене того чоловіка, Секретаря, Так, того, хто прочитав листа, Зараз приведу, Через годину може бути пізно. Начальник канцелярії подзвонив по внутрішньому телефону, щоб викликати потрібного чиновника, Нехай негайно прийде в кабінет пана президента, без найменшої затримки. Для того щоб подолати кілька коридорів і кілька великих зал, знадобилося б хвилин п’ять, але секретар з’явився у дверях через три хвилини. Він засапався, й ноги йому тремтіли. Чоловіче, ви не мусили бігти, сказав президент, усміхнувшись доброю усмішкою, Пан начальник канцелярії сказав, щоб я прийшов негайно, пане президент, заперечив секретар, Дуже добре, я вас викликав через цей лист, Розумію, пане президент, Ви його, звісно, прочитали, Так, пане президент, Ви пам’ятаєте, про що в ньому йдеться, Більш або менш, пане президент, Не застосовуйте такі ухильні фрази, коли розмовляєте зі мною, відповідайте на запитання, Атож, пане президент, я все пам’ятаю, ніби щойно його прочитав, А ви спроможні зробити зусилля й забути все, що в ньому написано, Так, пане президент, Подумайте добре, може бути, що зробити зусилля й забути не одне й те саме, Ні, пане президент, не одне й те саме, Отже, одного зусилля буде не досить, знадобиться щось іще, Я даю вам своє чесне слово, Я знову хотів сказати вам, щоб ви не застосовували таких фраз у розмові зі мною, але ліпше я запитаю, щоб ви мені пояснили, яке реальне значення має для вас у даному випадку те, що ви романтично назвали своїм чесним словом, Воно означає, пане президент, урочисту обіцянку, що в жоден спосіб, хоч би що сталося, я нікому не розповім про те, що було в цьому листі, Ви одружений, Атож, пане президент, Я хочу поставити вам одне запитання, Я слухаю вас, Припустімо, ви розповісте про зміст листа своїй дружині й лише їй, то чи вважатимете ви, що у точному значенні цього слова ви розголосили, я маю на увазі листа, звичайно, а не якісь таємниці вашої дружини, Ні, пане президент, розголосити означає поширити, донести до публіки, Добре, мені приємно відзначити, що ви іноді зазираєте у словники, Я нічого не сказав би навіть власній дружині, Ви хочете сказати, що нічого їй не розповіли, Я нікому нічого не розповів, пане президент, Дайте мені своє чесне слово, Пробачте, пане президент, я вам його вже дав, Уявіть собі, я вже забув, що ви його мені дали, але присутній тут начальник моєї канцелярії мені завжди про це нагадає, Атож, пане президент, сказали водночас двоє голосів. Президент помовчав кілька секунд, потім запитав, Припустімо, я захочу подивитися, що ви написали у графі короткий зміст, ви можете визволити мене від необхідності підводитися з крісла й скажете мені, що я там побачу, Ви там побачите лише одне слово, пане президент, Ви, либонь, володієте надзвичайною спроможністю до узагальнень, якщо змогли передати лише одним словом такий інформативний лист, Петиція, пане президент, Що ви сказали, Я написав у графі Короткий зміст лише одне слово Петиція, І більше нічого, І більше нічого, Але ж у такому випадку годі довідатися, що написано в листі, Саме про це я й подумав, пане президент, щоб ніхто не зміг довідатися про зміст цього листа, слово петиція може означати все що завгодно. Президент задоволено нахилився, усміхнувся, показавши всі свої зуби обачному секретареві, й сказав, Ви мусили почати з цього, й тоді я не став би вимагати від вас чогось такого серйозного, як чесне слово, Одна обережність гарантує другу, пане президент, Непогано ви придумали, вельми непогано, але вряди-годи поглядайте на свій заголовок у Короткому змісті, аби ніхто не надумав щось додати до слова Петиція, Ніхто не має доступу до моїх Коротких змістів, пане президент, Можете йти, Слухаюся, пане президент. Коли двері за ним зачинилися, хазяїн кабінету сказав, Мушу признатися, я не сподівався, що він міг виявити таку ініціативу, Гадаю, він переконливо нам довів, що йому довіряти можна, Він довів це вам, але не мені, Але я думав, Ви добре думали, мій любий, але водночас думали погано, найпереконливіша різниця, яку ми можемо встановити між особами, це не поділити їх на розумних і дурних, а на розумних і занадто розумних, з особами дурними ми робимо все, що нам заманеться, розумних ми прагнемо поставити собі на службу, проте не слід забувати, що коли люди занадто розумні перебувають навіть на нашому боці, вони за своєю суттю небезпечні, не можуть уникнути цієї своєї властивості, а найцікавіше те, що хоч своїми вчинками вони постійно нас застерігають, щоб ми були з ними обережні, ми зазвичай не звертаємо уваги на ці застереження й потім мусимо терпіти наслідки, То що ви хочете цим сказати, пане президент, Хочу сказати, що нашого обачного секретаря, цього канатоходця в Коротких змістах, спроможного перетворити на просту петицію такого складного листа, як цей, незабаром викличуть у поліцію, щоб нагнати на нього той страх, який ми йому обіцяли, адже він сам сказав, не розуміючи всієї значущості своїх слів, що одна обережність гарантує другу, Ви завжди маєте слушність, пане президент, ваші очі бачать дуже далеко, Так, але я припустився найбільшої політичної помилки у своєму житті, коли дозволив посадити себе в це крісло, не помітивши вчасно, що його підлокітники мають кайдани, Це наслідки того, що в нас не президентський режим, Тому мені дозволяють не набагато більше, аніж перетинати стрічки та цілувати дітлахів, Але тепер ви дістали у свої руки листа, який може принести вам тріумф, У ту мить, коли я передам його прем’єр-міністру, головною особою стане він, а я перейду на роль листоноші, А коли він передасть його міністрові внутрішніх справ, він стане набутком поліції, яка й замкне ланцюг, Ви багато чого навчилися, Я закінчив добру школу, пане президент, А знаєте що, Я весь вуха, пане президент, Залишмо того бідолаху в мирі, адже я сам, коли прийду додому, або вночі між простирадлами, розповім дружині про те, що я прочитав у цьому листі, й ви, мій любий начальнику канцелярії, мабуть, зробите те саме, й ваша жінка подивиться на вас як на героя, на любого чоловіка, який знає таємниці та павутину, яку сплітає держава, який п’є найкращі вина й без маски вдихає гнилий сморід водостічних канав влади, Пане президент, я вас прошу, Не звертайте уваги на мої слова, думаю, я не такий уже й поганий президент, бувають і гірші, але вряди-годи мене обсідають думки, що цього не досить для управління державою, але на що став би схожий цей світ, якби всі ми відкривали роти й не замовкали, доки, Доки що, пане президент, Нічого, залиште мене самого.