Фредрик Бакман - Ми проти вас

Спершу Лео рушає на Височину, до будинку Вільяма Люта — ніби дитина, яка обпеклася об плиту, але настирливо тягнеться, щоб знову до неї торкнутися. На Височині в усіх будинках тихо і вимкнене світло, тож Лео йде до центру. Перед пабом «Хутро» курять якісь чоловіки, двоє з них — Павук і Столяр. Лео стоїть у тіні, повторюючи їхні жести, припалює собі сигарету й пробує курити так, як вони. Можливо, дванадцятирічний хлопець сподівається, що, набувши вигляду, як у тих чоловіків, він зможе стати таким, як вони: чоловіком, до якого не нариваються.

Річард Тео не видає ані проблиску самовдоволення, коли каже «трибуна зі стоячими місцями». Хоча саме тієї миті привертає повну увагу Теему.

— Що за трибуна… зі стоячими місцями? — запитує Теему, ніби ніколи про неї не чув.

Річард Тео не поспішає відповідати.

— Ходять чутки, що новий спонсор хоче її знести.

Маска Теему розтріскується, крізь неї просвічується ненависть.

— Якщо Петер Андерссон ЗАЧЕПИТЬ нашу трибуну, то йому…

Зціпивши зуби, Теему замовкає. Політик турботливо повторює:

— Я ж кажу, що хочу бути твоїм другом.

— Чому?

Нарешті Річард Тео переходить до справи:

— Тому що на голосуванні минулої весни члени «Бйорнстад-Хокею» вирішували, чи буде Петер Андерссон спортивним директором, і ти зробив так, щоб він переміг. Я політик. Тож розумію цінність чоловіка, який може змусити інших голосувати так, як йому потрібно.

Теему скептично примружує очі.

— Ти збираєшся переконати Петера, щоб відчепився від трибуни?

Політик, навіть не моргнувши, каже неправду:

— Ні. Петер не збирається дослухатися до політиків. Він узагалі нікого не буде слухати. Хоче зосередити на собі всю владу над клубом. Але я можу поговорити з новими спонсорами. Вони поважні люди і зрозуміють цінність… групи вболівальників. Хіба ви не вболівальники?

Теему замислено покусує губи.

— І що тоді буде з Петером?

— Я не дуже знаюся на хокеї, але спортивних директорів час від часу звільняють, хіба ні? Вітри швидко змінюють напрям!

— Для твого ж добра буде, щоб ці вітри ніколи не віяли проти мого брата! — шипить Теему.

Річард Тео чемно схиляє голову.

— Я можу дати тобі те, що ти хочеш: твою трибуну, твій клуб і таку команду «Бйорнстада», в якій гратимуть лише місцеві хлопці. То як, можемо бути друзями?

Теему повільно киває. Політик сідає до свого автомобіля.

— Що ж, Теему, тоді не буду тебе затримувати, я ж розумію, що сьогодні у тебе справи в Геді.

У Теему сіпаються повіки. Річард Тео отримує від цього справжнє задоволення. Якщо хочеш добитися чогось від людини, треба розуміти, що спонукає її до дій. Теему — захисник, дитиною він бився з дорослими чоловіками в себе на кухні, захищаючи маму, підлітком створив «Групу», щоб захистити молодшого брата, але це ще не все. Можна легко повірити, начебто Теему не цікавиться спортом, що це лише привід для насильства і засіб для кримінальних дій. Але погляньте в його очі, коли він говорить про «Бйорнстад-Хокей», і зрозумієте, що це місто є його домом. А трибуна зі стоячими місцями — єдиним місцем, де він може не хвилюватись, не гнутися від відповідальності за всіх, хто поруч. Хокей — це його вигаданий світ, так само як і для спортивних директорів, тренерів і гравців. І такі люди, як Теему, завжди захищатимуть місця своєї найбільшої радості, застосовуючи свою найгрізнішу зброю. Тому зараз Теему шипить:

— Ти про що говориш? Чого б це мені мати справи у Геді?

Річард Тео посміхається:

— Я думав, що ти вже бачив відео.

Тієї ж миті в кишені Теему вібрує мобільний — прийшла смс-ка. А тоді ще одна. І ще.

Лео ще стоїть, прихований у тіні на іншому боці вулиці, коли чоловіки перед пабом отримують лавину повідомлень, їхні мобільні розриваються, ніби автомати для пінболу. Всі вони, як один, переглядають те саме відео, Лео не бачить, зате йому чути розмову чоловіків. Хтось із них каже: «Ці шмаркаті підари з Геда нариваються, хай відсмокчуть!». Інший дивиться у свій телефон і жорстко відповідає: «Щойно написав Теему. Він бачив відео. Каже, щоб ми збирали хлопців». Не минає й хвилини, як Лео знаходить те відео у своєму мобільному, учні з його школи вже почали розсилати його, і Лео розуміє, що далі станеться.

Він біжить просто в ліс. Якщо поквапитись, Лео встигне в Гед раніше за «Групу».

Буде бій.

Теему Рінніус у темряві наближається до собачого притулку. Адрі бачить його крізь вікно — він без спиртного і прийшов сам.