Андрій Курков - Ключі Марії

— Так, — погодився Олесь. — Було таке й зі мною, коли вона сама дала раду двом грабіжникам, переламавши їм руки. А потім, зійшовши з потяга у Сяноку, ми так само, як ти оповів, проминули есесівців, які перевіряли всіх пасажирів.

— Отже, ви були в Сяноку, — пожвавився Косач, і Олесь піймав себе за язик, що так легко проговорився. — З якою метою?

— Колись розповім.

— Я можу й сам тобі розповісти. Ви переправляли твого батька сюди.

І тут Олесь нарешті зрозумів, навіщо Косач запросив його на пиво. Вочевидь, не для того, щоб поговорити про жінок-літераторок, ні, він знав про батька, і саме це його найбільше цікавило. Чи справді лише його? Може, ще когось?

— Звідки тобі відомо про мого батька? — здивувався Олесь, зраджуючи хвилювання.

— Не переживай. Ми тут усі свої. Агентура працює по цей і по той бік. Німцям уже відомо, що твій батько зник зі Львова. Не знають лише — куди. Вони вже побували у Львові у вас вдома.

— Хто саме цікавиться моїм батьком?

— У мене є знайомий німець з Волині. З дитинства ще. Він нічого суттєвого не міг пояснити. Бо не належить до утаємничених. Каже, що був конкретний план викрадення професора зі Львова і переправлення його сюди. Це велика таємниця. Не всі про це мусять знати. Кажуть, що сам Гітлер дуже зацікавлений у дослідженнях того професора. Але що я тобі буду щось тлумачити, коли є той, хто в цій справі має більше інформації. І він зараз прийде, — при цьому він зиркнув на годинник.

Отже, Косач ще когось запросив на їхню здибанку. Все було сплановане заздалегідь. Але Олесь змовчав, не орієнтуючись, наскільки все це може бути небезпечним для Арети і його батька, лише запитав:

— Хто він?

— Ти його не знаєш, але певен, що чув про нього: Юрій Клен, відомий поет-неокласик, якому, завдяки німецькому походженню, вдалося втекти з Совєтського Союзу, він же німецький офіцер Освальд Бургардт.

Авжеж, Олесь чув про нього і навіть читав його твори. Йому відлягло від душі, все ж своя людина, бо думалося, що зараз, чого доброго, вигулькне, мов чорт з табакерки, знайомий Косачів німець. Не минуло й кількох хвилин, як Юрій Клен з’явився у військовому мундирі. Вони привіталися й познайомилися. Косач запитав, що йому замовити.

— Чай з ромом, — коротко відповів Освальд і, провівши поглядом Косача, промовив — Я хотів зустрітися з вами дещо раніше, але ви зникли з Кракова. Днями я вирушу на Схід, отже часу в мене мало. Декого цікавить, як задалеко просунувся ваш батько у своїх дослідженнях. Вони ще не знають, що він тут. Але це проблема дня-двох.

— Звідки ж ви знаєте?

— Українське підпілля стежило за вами. То нічого особливого. Вони стежать за всіма, хто співпрацює з німцями.

— Хіба я співпрацюю?

— Ви працюєте в їхній газеті. Отримуєте німецькі гроші. Цього досить. Одне слово, вони знають, де ваш батько, але не знають, що ним цікавляться німці. Коли вони про це довідаються, ваш батько опиниться в небезпеці, бо зазвичай таких осіб ліквідовують.

— Можна запитати, хто вас просив сконтактуватися зі мною?

— Можна. Ви ж знайомі з Карлом Аріо [19] Аріо Карл (1896—1959) — навчався в українській гімназії, служив в Українській Галицькій Армії та в корпусі Січових стрільців. Під час Другої світової керував українським представництвом інформагентства «Німецька пресова Служба», був головним редактором газети «Українська кореспонденція», яка видавалася у Рівному. Після війни працював журналістом та чиновником Міністерства ФРН з питань преси. , який очолює німецьку пресову службу «Дойче Нахріхтен Дінст»? — Олесь кивнув, і він продовжив. — Отже, він звів мене з людьми з Аненербе. На мене покладено обов’язок організувати їм зустріч з гуцульськими мольфарами. Я до всього цього ставлюся доволі скептично, але, знаючи, хто за цим стоїть, мушу сприяти.

Олесь здогадався, кого він має на увазі, бо чув, що Гітлер з головою занурений у містику.

— І ви з ними зустрілися? — запитав Олесь.

— Так.

— Що їм відомо?

— Небагато... Що чекісти полюють на дівчину з надприродними здібностями, яку називають Дівою. В горах німецька розвідка знайшла два радіомаяки, які реагують на іонізуюче випромінювання. Один з них був вимкнений. Другий працював і записав сигнали. Ці сигнали розшифрували і довідалися, що на досить великій відстані — понад два-три кілометри — радіо­маяк проминула особа, яка їх цікавить. І не сама, бо з нею була ще одна особа, що мала схоже іонізуюче випромінювання. — Олесь відчув, як йому терпне в роті, і надпив пиво. — Дівою зацікавилися агенти Аненербе. Вони вперше довідалися про її існування зі звіту експедиції на Тибет. Далі почали копати глибше, і з’ясувалося, що паралельно її розшуками займаються і чекісти. Клубок розмотувався поволі, але врешті привів до Львова. Агенти Аненербе, стежачи за чекістами, помітили, яку увагу ті надають вашому батькові, і почали теж стежити за вашим будинком. А коли ваш батько зник, серед чекістів зчинився страшний рейвах. Когось із керівництва арештували. Ваше помешкання перетрусили, але не знайшли нічого вартісного. Шукали якісь старовинні книги. Отже, я готовий організувати таємну зустріч агентів Аненербе з вашим батьком так, щоб про це не довідалося підпілля. А разом з тим і різноманітні розвідники, які окопалися в Кракові. Окремі з них працюють на совєтів. Тому краще таку зустріч улаштувати добровільно, не чекаючи, поки німці самі вас вистежать.