Iван Бiлик - Меч Арея

Тiльки високорозвинене суспiльство спроможне на подiбнi трудомiсткi й дорогi будови, й тогочасне суспiльство було таким. Хоч у якихось галузях поступу племена та племiннi об'єднання Пiвнiчного Причорномор'я вiдставали од грекiв, але в суспiльному розвитку, як казав вiдомий ленiнградський вчений В. Ф. Гайдукевич, iшли майже в ногу з давнiми греками.

Хiба ж не про це свiдчить iсторiя Скiфiї? Чому тодi ми намагаємося принизити самих себе й запекло твердимо, нiби в нашiй минувшинi не було нi блискучої культури, нi гiдних подиву звершень, анi чудових мiст? Усе це було, був i Київ (може, хiба що називався Хотовим чи ще там як) за пiвтори тисячi рокiв до Олега й Iгоря, хай i не на тих самих пагорбах, але стояв. Живi мiста мають властивiсть рухатися в просторi. Кожна епоха висувала свої закони, свої вимоги й до людей, i до мiст. Стародавнiй Галич, наприклад, був од Галича сучасного за шiсть кiлометрiв, але ж ми не кажемо, що це рiзнi населенi пункти. З цього приводу надзвичайно цiнною видається нам знахiдка Г. М. та I. Г. Шовкоплясiв у київському мiкрорайонi Оболонь. Вони вiдкрили поселення II ст. до н. е. – II ст. н. е., що неабияк прислужилось iсторикам, продовжуючи бiографiю Києва.

Iсторiя наша повна бiлих плям, iсторiографiя ряснiє плямами темними й ще бiльше – затемненими. Й цей справедливий докiр, як казав Олександр Хомич Вельтман, талановитий росiйський письменник та iсторик, може, не досить озброєний археологiчними матерiалами, зате щедро обдарований талантом ретроспективного аналiтика, – лягає на сумлiння не так найдавнiших iсторикiв, як на iсторикiв доби iстинно варварської, коли стараннiсть, доброчеснiсть та прагнення об'єктивностi, що iснувала ранiше, почали в масовому порядку, при переписуваннi античних свiдчень та хронiк, замiнюватись невiгласькими перекручуваннями, описками та свiдомим пiдтасовуванням для наперед планованого вкорiнення в iсторiографiї неiснуючих фактiв i дiй, прийшлих династiй та прийшлих народiв-завойовникiв. Та й нинi далеко не кожен iсторик може похвастатися, що вiн очистив себе вiд скверни тих варварських традицiй.

I наш святий першообов'язок – вишукувати в половi нещиростi й тенденцiйних перекручень зерна правди, хоч би як важко й на перший погляд безнадiйно це здавалось.

1972-1990 pp.

[1] Н а в – мрець.

[2] Одна з найвищих посад у давнiй Київськiй Русi.

[3] Ч а с – мiра вiдстанi, приблизно 5 км.

[4] Сарана.

[5] Слово «гуни» слов'янського походження i в багатьох iсторичних джерелах пишеться з одним «н» (авт.).

[6] Борошном називали взагалi харчi.

[7] Волгу.

[8] Т а л ь- заложник.

[9] Єгипетська.

[10] В е р е к т и – молотити, звiдси вересень – мiсяць молотiння.

[11] Тепер м. Очакiв Миколаївської областi

[12] Херсонес, або Корсунь, був коло теперiшнього Севастополя, влежав до Вiзантiї.

[13] Писар.

[14] Тут i далi цитуються слова, залишенi давньогрецьким iсториком Прiском, який жив у V сторiччi й вiдвiдував столицю Аттiли.

[15] Захiдна Римська iмперiя зi столицею в Римi. Схiдна iмперiя, зi столицею в Константинополi, теж звалася Римською, хоч насправдi була грецька.

[16] Гра.

[17] Персiя.

[18] Чумацький Шлях.

[19] Аргентум – срiбло (лат.). Тепер Страсбург.

[20] Майнц.

[21] Кельн.

22] Мiланi.

[23] Тепер Орлеан, мiсто на вигинi правого берега р. Луари.

[24] Подiбну промову, за свiдченням iсторика Иордана, Теодорiк виголосив i перед боєм з Аттiлою.

[25] Тепер Шварцвальд у Захiднiй Нiмеччинi

[26] Однi з найвищих посад великокняжого двору в стародавнiх русинiв.

[27] Iталiєць.

[28] Флагеллум – дрюк, бич, кий.

[29] Дослiвно перекладається: Божий Бич (порiвняй: Богдан Гатило).

[30] Лев Перший (лат.).

[31] Ходити ротi – клястися, присягатися.

[32] Шовку.

[33] Калiмера – Ласкаво прошу!

[34] Радiй, пане iмператоре.

[35] Кало – добре (грецьк.).

[36] Життя.

[37] Мотузка.

[38] Бiблiотеки.

[39] Тепер там початок вул. Володимирської, трохи вище вiд iсторичного музею.

[40] Викуп, платня.

[41] Тепер м. Вормс на лiвому Березi р. Рейну.

[42] Викупу.

[43] Луската рiзниця.

[44] Разом з правою рукою.

[45] Великий келих

[46] Варягiв.

[47] Пiзнiше його прозвали Чудським.

[48] «Дика вира» – об'єднання заможних смердiв серед сiльської общини-громади на давнiй Українi

Converted from DVD copy of Maxim Moshkov Library - http://lib.ru