Хендрік Грун - Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Мені хотілося б їх мати. Я став би гідним дідусем, запевняю.

Якби… так, якби ж тільки…

Насправді онуки — це не завжди розваги та ігри. Едвард має онука-наркомана, Греме — онучку з анорексією. Приходить час, коли ваші діти нарешті чогось досягають у житті і відтак проблеми онуків стають певною мірою і вашими проблемами. Ще одна причина для безсоння.

Можливо, мені варто зачекати з відеоіграми, аж доки оприлюднять результати наступних досліджень. Мене би не здивувало, якби перше мало серйозні недоліки чи порушувало всілякі там наукові питання.

— Когось ще лікують моїми старими пігулками? — запитав Еферт. — Вони й досі ефективні. Звісно, це залежить від того, для чого вони потрібні.

Еферт так провокативно говорив просто у відповідь на газетну історію, яку обговорювали за кавовим столиком. Сімдесятирічного чоловіка судили за те, що він приготував чудовий коктейль із пігулок для своєї дев’яностодев’ятирічної мачухи, яка все ніяк не могла померти. Жінці було боляче, й самотужки вдіяти вона нічого не могла, та лікар з будинку догляду не вважав ті страждання надмірними й не схвалював її евтаназії. Стара пані спромоглася випити пляшечку йогурту, в якій містилося 150 пігулок, за раз. Справжній подвиг. Аматорське везіння чи пан або пропав.

Убити себе — не порушення закону. Якщо вам це вдається, то вас ніяк не можна покарати. А якщо спроба невдала, ви, певно, завжди можете попросити про смертну кару. Однак помогти комусь вчинити самогубство — це злочин.

Пропозицію Еферта щодо пігулок сприйняли з підозрою. Хай там як, а більшості пожильців не знадобилися б його пігулки для передозування — у них вдосталь і власних. Майже кожен тут має один із тих розподілювачів по днях тижня. Деякі старі скнари щоранку приносять вниз свої коробочки з ліками, кладуть їх на стіл, витрушують чималу жменю пігулок і з великими зусиллями, скімлячи й важко зітхаючи, запивають їх теплуватою кавою. Зітхають через слабості й хвороби, муки і смерть. Тож якщо ви сподіваєтеся на гарний день, краще зійдіть з їхнього шляху.

У нас новий пожилець, пан де Клерк, який займається спробами навернути своїх співмешканців до «Реформованої церкви». Не знаю, у який саме спосіб реформували церкву, та це одна із найбільш ортодоксальних. Добре, що нікому з тутешніх ще не робили щеплень проти кору, бо, як каже де Клерк, «втручання у плани Господні для нас — це ступання Божими слідами, а ті сліди нам не підходять».

Його спроба завоювати протестантські душі зробила серед католиків справжній фурор. Відчуваю наближення давньої релігійної війни й дочекатися не можу, коли перших єретиків палитимуть на стовпах.

Пан де Клерк помітно оскаженів, коли я вчора повідомив йому, що маю певні сумніви в гарних діяннях Господа.

«Бог не відкриває нам Себе, аби ми могли Його запитати, але тому ми маємо вклонитися перед Ним».

На щастя, красномовні слова не завжди говорять правду. Та й слова ці насправді були не самого де Клерка, а рядками з євангелійного журналу «Друг правди». Один із пожильців, колишній комуніст, помилково сприйняв її за свою стару партійну газету, повсталу із попелу. Претензії на володіння правдою можуть іти від багатьох осіб.

Я лишив де Клерка з двома питаннями. Перше: чи навертання вважається роботою і чи дозволено цим займатись у неділю; друге: чи його Бог може створити камінь, який був би таким важким, що навіть Він не зміг би його підняти. (Це я десь вичитав).

Я помітив деяке спантеличення.

«Ну ок, повідомите мене, гаразд?» — сказав я, коли йшов геть.

Сьогодні вранці я ходив до геріатра. Запитав його про стимулюючу пігулку для старих. А також про абсолютно протилежне — самогубну пігулку Дріона.

«Обидві пігулки сумнівні, — сказав лікар. — Стимулятори — незаконні. Достеменно невідомо, як вони можуть вплинути на людей похилого віку. Хоча не виключено, що завдяки кокаїну старигани могли би почати пурхати».

Я запитав, чи куштував він його колись. Так, куштував.

— Гарно?

— Надто гарно. Небезпечно гарно. Я зрозумів, що не зможу обходитися без нього.

За словами лікаря, єдине, що він міг цього разу зробити для мене, так це приписати легенькі антидепресанти, «хоча ви й не видаєтесь мені депресивним». Побічним ефектом могло стати незначне захмеління.

Я сказав, що мені потрібні такі пігулки, які б мене навпаки збадьорили.