Хендрік Грун - Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Стельваген стверджувала, що достроковий вихід Аньї на пенсію — це нагорода за багато років відданої служби.

Її контракт закінчується наприкінці жовтня. Оскільки вона ще має двадцять днів відпустки, то може припинити приходити з першого жовтня. Хіба до того часу можливо випотрошити її стіл? Анья дуже засмучена і мені майже нічим її втішити. Я почуваюся таким винним за те, що зробив з неї шпигунку.

Наша директора й досі чемно киває мені, коли наші шляхи перетинаються в коридорі.

Тепер мій скутер їздить із максимальною швидкістю — приблизно 25 км/год. Велосипедисти та навіть деякі мотоциклісти дуже дивуються, коли бачать, як я спокійно проїжджаю простісінько повз них. Мушу сказати, що тепер мені трохи небезпечно бути на дорозі. І треба таки одягнути захисного шолома. Так мене неможливо буде впізнати, якщо натраплю на радар. Ні, це я так жартую, нехай вітер просто куйовдить останні чотири волосини на моєму черепі.

«ЗБАНКРУТІЛИХ ПЕНСІОНЕРІВ ДО В’ЯЗНИЦІ». Ото був би гарний заголовок!

В’язниця у містечку Бреда стоїть порожнем, і якийсь заповзятливий підрядник загорівся ідеєю перетворити її на дешевий притулок для старих. Якщо вірити газеті, то, як він вважає, частково переобладнаної камери площею 11 квадратних метрів вистачить для двох стариганів. Виходить менше ніж 2 х 3 м на людину.

Мабуть, на думку Уборга старі все одно навряд чи рухаються більше, та й речей їм теж багато не потрібно.

А від’їзні французькі двері, певно, теж не включено. Маленькі віконечка мають бути ефективними для вентиляції.

Найдешевша кімната коштуватиме 870 євро. Я подумав, що то малося на увазі за рік, але ні, це — місячна рента. Їжа не входить в оплату, але ви можете отримати щось на кшталт «основного пакету догляду».

Ні, це не жарт.

Це те, як деякі люди в цій заможній країні прагнуть обдурити старих: в’язнична камера, покрита свіжою фарбою. Нас запевнили, що це не стосується тих, хто вже живе у будинках для людей похилого віку, як ото ми. Це для «нових» пенсіонерів, які, навпаки, просто страждають від самотності чи вимушені спати під мостом.

Учора я обідав з Аньєю.

«Кепська з мене шпигунка», — зітхнула вона.

Я купив їй великий букет квітів, щоби втішити, бо не зміг придумати нічого оригінальнішого.

Але вона мусила визнати, що також відчуває полегшення від втечі з прохолодної атмосфери на роботі. Ми випили за її новонабуту свободу.

Наш юридичний радник все ще на стежці війни. Я говорив з ним сьогодні вранці. Віктор, такий же войовничий та оптимістичний, як завжди, мусив, однак, визнати, що в нас виникла маленька затримка із листом від апеляційної ради, що стосувався нашої погоні за документами. У листі зазначалося, що наш випадок розглянуть у середині чи наприкінці січня 2014 року, тобто аж через п’ять місяців. Під час вибору часу брали до уваги поважний вік прохачів.

Віктор все ще намагався знайти якийсь спосіб усе пришвидшити.

«Моя вам найкраща порада — дожити до того часу», — такими були його прощальні слова.

Недільного ранку я перетнув на моторному скутері річку Ей. Здійснивши чимало подорожей, досліджуючи кожний куточок та щілину північного Амстердама, я подумав, що саме час рухатися далі й скористатися переправою. Я з нетерпінням чекав, коли побачу туристичний центр Амстердама у такий рідкісний час спокою і тиші: недільний ранок о дев’ятій годині. Канали практично створені для відшліфовування навичок їзди: вгору одним, униз іншим.

Еферт подумує й собі розжитися мобільним скутером. Воно й не дивно, адже у нього виникли труднощі з пересуванням на інвалідному візку. Учора, тримаючи на колінах Мо, він заледве котився. Бідолашний пес тепер просто не може гуляти через інфіковану подушечку на одній із лап. Крім того, на шию Мо причепили одну з тих абажурних штук, що не дає псові розлизувати рану. Два чоботи пара.

Поданий до Парламенту законопроект, в якому пропонувалося, що громадяни повинні мати право на чисті підгузки, відхилили. І це саме тепер, коли я змушений носити їх! Ну що за країна імбецилів, де треба прийняти закон, щоби переконатися, що старі люди не сидітимуть весь день у своїх же екскрементах? У цьому законопроекті не були чітко прописані причини. Урядова рада, виконавчий орган, який видав юридичні рекомендації, заявив, що цей закон вже зареєстрований. От тільки не можу вам сказати, до якого закону має звертатися недоумкуватий стариган, щоб йому зайвий раз змінили підгузок. Сподіваюся, що спокійно лежатиму в могилі ще задовго до того, як зрозумію, що мушу обходитися одним підгузком на день.