Дэниел Киз - П'ята Саллі

Я не алкоголічка, нічого такого, але час від часу люблю налигатись. У мене піднімається настрій, і я можу робити різні безглузді речі, які мені подобаються. Я походжала від однієї компанії людей до іншої, розмовляла та слухала, а тоді побачила, що Кірк спостерігає за мною.

— З тобою все гаразд, Саллі?

Я вже почала говорити йому, що я насправді Деррі, але подумала, що не варто його, бідолашного, ще більше заплутувати.

— У мене все чудово, відпад, краще не буває. У тебе тут гарна місцинка і чудова вечірка з усіма цими гарними дивакуватими людьми, й для мене велика честь бути тут, серед інтелек… інтелек… — Але я продовжувала гикати й так і не змогла доказати слово.

— Ходімо до мого кабінету, Саллі, подалі від натовпу, щоб ми могли трохи поговорити.

Проте я знала, що він хоче дечого більшого, ніж розмови. Я ж не ідіотка. Але він був такий куций, а за тими товстими окулярами очі здавалися такими сумними, що мені стало його шкода, і я погодилась. У заставленому книгами кабінеті в нього був диван, цілком очікувано. Чого я не сподівалася — це штукенції, яка стояла просто посеред кімнати й виглядала ніби телефонна будка, оббита свинцевими пластинами.

— А де телефон?

— Це не телефонна будка. Ти такого ніколи раніше не бачила?

— Що це? Якась сучасна скульптура?

— Це оргонна кабіна.

— На цьому можна грати музику? Де клавіші? Зіграй щось. А я підспіваю.

— Ти, мабуть, знайома з працями Вільгельма Райха, який відкрив оргон.

— Що? А, так. Звичайно. Там оргон, сям оргон.

Він виглядав здивованим.

— Ти змінюєшся лишень за якусь мить, Саллі-золотце. У тебе навіть голос інший.

— То все через бухло, — сказала я. — Впливає на різних людей по-різному.

— Ні, Саллі-золотце, тут щось більше. Навколо тебе зараз аура тепла. Сяйво, субстанція доброти.

— Ой Божечки, так видно, правда?

— Я дуже радий, що ти сьогодні прийшла. Я часто про тебе думаю.

— Розкажи мені про цю коробку оргону. Де вона виготовлена? Як вона працює?

— Великий Райх показав нам, що енергія лібідо зосереджена в електричній речовині під назвою оргон. Якщо ти стоїш всередині оргонної кабіни, захист дозволяє тобі концентрувати свою сексуальну силу.

— Ти жартуєш наді мною, так?

— Зайди всередину зі мною, Саллі.

Він повторив це, наче Шарль Буає [100] Charles Boyer (1899−1978) — американський актор французького походження. , з тим глибоким французьким акцентом:

— Уфійди сі мною ф огґонну кабіну…

— Як на професора економіки в тебе аж забагато дивних історій та фокусів.

Він сумно на мене подивився.

— Коли ти невисокий та короткозорий, потрібно мати якісь фокуси, щоб приваблювати гарних жінок. Але, запевняю тебе, я маю вміння і таланти, від яких тобі ніколи не буде нудно… ти приваблюєш мене, Саллі-золотце. Пристрасно, глибоко. Я хочу обійняти тебе і…

— Ти збирався розповісти мені, як воно працює.

— Вона фокусує оргони та нарощує в тілі енергію, поки та не досягає чогось на кшталт критичної маси. Злиття, ніби у водневій бомбі. А тоді йде сексуальний вибух, не схожий на жодне відчуття, яке ти коли-небудь пізнавала, що й запускає ланцюгову реакцію оргазмів.

— Вибач, що запитала.

— Дозволь розділити її з тобою, Саллі.

Він вхопив мене і потягнув до оргонної коробки. З його барильцем там було досить тісно. Він обвив свої ноги навколо моєї та почав тертися об мене.

— Кірку, припини.

— Оргони наростають.

Він вчепився в мене, пихкаючи на моїй нозі, ніби жирне щеня, і я не могла від нього викрутитись. Я не знала, що робити. Могла просто дати йому продовжити нарощувати свої оргони, але почала хвилюватися за ядерний вибух. Я подумала, що мені краще сховатися в протирадіаційне укриття.

Але Джинкс цього вистачило. Вона відіпхнула його ліктем, і не встигла я оговтатись, як вона викинула Кірка геть із оргонної коробки та перекинула те довбане одоробло на бік.

У його очах блищали сльози.

— Не варто було цього робити, Саллі.

— Сраний ти сучий сину, дегенерате малий, тішся, що я тобі яйця не відірвала.

Він кілька разів роззявив та стулив писок, пожовуючи повітря, й я могла вгадати, про що він думає. Джинкс вилетіла з квартири, розпихаючи всіх зі свого шляху, залишивши вервечку вражених поглядів та роззявлених ротів. Думаю, Саллі-золотце ще не скоро стане бажаною гостею на якійсь із Кіркових п’ятничних вечірок.

Джинкс збігла вниз п’ятьма сходовими майданчиками, перестрибуючи по дві сходинки, і кілька разів мало не впала, але встигла обпертись об стіну. Вона вилетіла на вулицю, намагаючись зорієнтуватися. Коли зрозуміла, що опинилася на розі Блікер-стрит та Другої авеню, вона подумала про таксі, але відкинула цю ідею та пішла вулицями в пошуках незамкненої машини. Джинкс знайшла таку біля Астор Плейс і за кілька секунд завела її. Зі скрипом шин машина з’їхала з тротуару.