Дэниел Киз - П'ята Саллі

Хихочучи, дорогою до гардеробу Саллі, Белла уявила собі цю сцену спокушання. Вона гратиме нову Саллі за всіма параметрами, і тоді почне заводити Роджера. Вона уявляла, як лежить на його чорному шкіряному дивані в сльозах і тиснутиме на його співчуття, а коли він нахилиться ближче, щоб заспокоїти її, то покаже йому свої обпалені груди, обійме його й вони покохаються. Це буде чудовий виступ.

Доки Белла чекала таксі, то уявляла, як тримає в руках букет і вклоняється захопленій аудиторії.

Саме перед тим, як Белла увійшла до офісу Роджера, я спробувала перехопити контроль, але зараз вона була такою цілеспрямованою, що мені не пощастило її витіснити. «Слідопитка» справді слабшала. Мене турбувало те, що Белла збиралася розіграти цю сцену для Роджера. Я перед тим говорила їй, що відчуваю до нього симпатію, й вона пообіцяла, що не буде з ним загравати. Та як можна довіряти Беллі, коли справа стосується чоловіка?

Вона увійшла до його кабінету рівно о десятій так, ніби виходила на сцену, з високо підведеною головою та гордовитою поставою Ноли, але пом’якшеною розгубленим поглядом Саллі. Мушу визнати, грати Белла вміє. То була чудова імітація нової Саллі.

Найкраще, на що я спромоглася, то змусити її наштовхнутися на стіл Меґґі.

— Вибач, Меґґі, — сказала вона, — я так заглибилася у свої думки про нову книжку, яку я прочитала про рух за емансипацію жінок, і не помітила, що твій стіл пересунули.

— Та його не пересували, — сказала Меґґі.

— Що ж, — зімпровізувала Белла, зводячи брови так, як це завжди робила Нола, — а варто було б.

Я відразу побачила, що Меґґі помітила пов’язки на її зап’ястках, але намагалася ніяк на них не реагувати. Та коли з нею заговорив Роджер, він вів себе інакше, не так, як раніше. Це наче слухати, як хтось, кого ти добре знаєш, розмовляє по телефону з кимось іншим, одразу чути, за манерою розмови та тоном голосу, з ким він розмовляє. Що ж, зі старою Саллі Роджер розмовляв повільно та обережно, уважно спостерігаючи за її обличчям, щоб упевнитися, що та все зрозуміла. Зараз він говорив саме так, як раніше розмовляв із Нолою.

— Не хочеш мені про це розповісти? — запитав він.

— Про що?

— Про це, — повторив він, вказуючи на її зап’ястки.

— Цілковитий провал, — сказала вона. — Нічогісінько не пам’ятаю. Я, мабуть, порізала себе. Або хтось намагався мене вбити.

Тоді, згадавши, кого грає, вона знизала плечима, як це зробила б друга Саллі.

— Бувають моменти, коли мені все ще здається, що життя не варте того, щоб продовжувати його.

— Ти пообіцяла, що не говоритимеш такого. Самогубство — не вихід. Сама знаєш, що я думаю про такі розмови.

— Так, бо твоя дружина, ага…

Роджер глянув на неї та звів брови, ніби відчув якусь зміну в її відповіді.

— Я не намагалася накласти на себе руки, — сказала вона. — Знаю, я змінилася. Відчуваю себе іншою, більш свідомою того, що відбувається навколо, але, думаю, я не можу все так добре контролювати, як мені здавалося.

— Все прийде з часом, — сказав Роджер, — ти стаєш сильнішою, але інші також борються за власне виживання.

— Я їх не звинувачую, — сказала вона. — Але й у мене є свої права. Я хочу повернути собі своїх двійнят. Для матері — пекло отак постійно думати про своїх дітей. Мені потрібно вилікуватися та показати судді, що я в змозі їх виховувати.

— Я впевнений у тобі, Саллі. І знаю, що Деррі допоможе тобі перебороти труднощі. Не лише Деррі, Белла також допомагає. Знаю, про неї важко так думати, бо вона часто спричиняє проблеми. Але так само, як Нола міркувала про смерть, Белла думає про життя.

— Я ніколи так про неї не думала. Звісно, я бачу тут зерно правди. — Вона схрестила ноги та поправила сукню. — Але, гадаю, Деррі боїться того, що ти збираєшся зробити. Ну, знаєш, зцілення. Змиття нас воєдино. Правильне слово, так? Змиття. Чи то злиття?

Роджер уважно на неї подивився. Тоді несподівано взяв жовтий блокнот, олівець та подав їй.

— Можеш, будь ласка, дещо написати? Я хочу, щоб одне повідомлення в тебе було записане на випадок ще одного провалу в пам’яті. Напиши: «У надзвичайних ситуаціях телефонуйте докторові Ешу. Клініка Мідтауна». А тепер покажи, будь ласка, мені.

Вона подала йому блокнот і, коли він побачив її почерк, то сказав:

— Мені не до вподоби така поведінка.

— Що ти маєш на увазі?

— Ну ж бо, Белло, де Саллі?

Вона була вражена через те, що він її спіймав. Опустила погляд.

— Кудись поділась.

— Я можу з нею поговорити?