Дэниел Киз - П'ята Саллі

У квартирі Саллі взяла м’яких іграшкових кролика та панду з ліжка, загорнула їх в один із Ґрінберґових пластикових чохлів для одягу та сховала глибоко в шафу. На вечір вибрала яскраву біло-жовту сукню. Тоді пішла у ванну та довго витріщалася на себе в дзеркало.

— Ти знаєш, хто ти, — промовила вона. — Тепер ти сильніша. Більше жодних провалів пам’яті. Ніяких змін особистості. Ти триматимеш все під контролем та покажеш Роджерові, що тобі не потрібно більше об’єднуватися з іншими.

Така ідея їй сподобалася. Чим більше вона про це думала, тим дужче здавалося, що саме це і є відповіддю. Саллі могла стабілізувати своє життя самотужки та запобігати провалам чи змінам, тож потреба в інших відпаде, більше злиття не буде. Саме так! Чудово!

Саллі зайшла в душ й гаряча вода приємно облила її спину, огорнула її, й поки вона насолоджувалась, я зрозуміла, що Беллі, Джинкс та мені доведеться виборювати своє існування, тому що зараз перед нами не просто нова Саллі, тепер на її боці був ще ВОсП.

Кілька тижнів все йшло нормально. Саллі-два відрізнялася від колишньої. Набагато розумніша, хоча про це, мабуть, краще сказати набагато освіченіша. Вона постійно думала, що весь час залишатиметься назовні, контролюватиме власне життя й більше ніколи не відключиться.

Що мені найбільше набридло, це те, як вона годинами дивилася те іноземне кіно (Господи, як же я ненавиджу читати внизу субтитри та пропускати вирази їхніх облич!), відвідувала арт-музеї та читала… читала… читала… Телик зламався, а вона й не думала віднести його в ремонт, тож я не могла навіть нічні шоу подивитися. Скажу вам, що я на таке не погоджувалась.

Тоді одного дня Саллі вирішила самотужки обслуговувати клієнтів у «Шляху з жовтого каменю» в годину пік. Я вже почала виходити, як завжди, але — лясь! І вгатилася об кам’яний мур.

Добре, подумала я, із замовленнями ти собі раду даси, якщо вже трошки мізків у казанок дістала, але що ж ти робитимеш із виступом Белли? Проте нова Саллі вже думала на цю тему, говорила собі, що триматиме контроль аж поки не згасне світло, потім випустить Беллу й триматиме на короткому повідку, а тоді знову вийде назовні, щойно шоу скінчиться. Вона не знала, що Белла вирішила, як тільки вона вийде, то залишиться і влаштує нам бал.

Тодд підійшов до її столика, біля якого вона відпочивала після того, як переодяглася в уніформу. Він уважно її розглянув.

— Ти сьогодні здаєшся іншою. Спокійнішою та виваженішою. Ти Нола?

Вона похитала головою.

— Я Саллі.

Тодд підвів брови.

— Час у лікарні, мабуть, пішов тобі на користь.

— Це й справді так. — Вона бачила, як з далекого кінця бару на них стривожено поглядав Еліот.

— Саллі, після того вечора, коли ти побачила себе в новинах, я просто не можу викинути тебе з голови.

— Тодде, я справді не хочу…

— Лише вислухай мене. Ти чудова людина — добра та уважна. Ти вражаєш мене, і я в тебе закоханий.

— Ти шукаєш проблем собі на голову, Тодде.

— Дозволь мені самому вирішити.

— Ти мене насправді зовсім не знаєш. У мене є деякі вразливі риси.

— Послухай, тепер оскільки я поборов свою власну азартну хворобу, в мене достатньо сили волі на нас обох. Я дізнаюся все про тебе та твою проблему й допомагатиму тобі. Не варто боротися з цим на самоті. Потрібен хтось, із ким ти могла б погомоніти, хто міг би склеювати уламки, якщо станеться так, що ти розколешся.

Саллі опустила погляд на стіл.

— Будь ласка, Тодде, дай мені час самій розібратися в своїх проблемах.

Він уважно подивився на неї та кивнув.

— Скільки душа забажає.

Коли він відійшов від столика, Саллі замислилася над цією ідеєю. Вона не любила його, та, можливо, це могло б прийти пізніше. Або, можливо, любов взагалі не потрібна. Двоє людей могли б підтримувати стосунки на інших рівнях. Коли Тодд пішов, вона побачила, як Еліот виходить на танцмайданчик, щоб оголосити початок шоу о дев’ятій. Одяг на ньому виглядав затісним. Він набирав все більше ваги. Саллі підвелася та попрямувала до центру танцмайданчика, міркуючи, що їй під силу самотужки з усім упоратися. Та раптом вона відчула вихор в животі, прохолоду й головний біль, перед очима промайнув спогад, як вона намагалася втримати контроль під час чирлідерства Белли, і в останню мить вона ослабла.

Белла вистрибнула на танцмайданчик. Світло згасло, й коли спалах софіта обійняв її фігуру, вона підвела руки над головою та засміялася.