Дэниел Киз - П'ята Саллі

— Привіт, Деррі, — сказав Роджер. — Що в тебе нового?

Я розповіла йому про вечір на іподромі з Тоддом та про реакцію Саллі, коли вона побачила себе-Беллу в теленовинах. Вона, звісно, нічого не знала про початок вечора, тому з цікавістю слухала, доки я говорила про Тодда.

— Проблема загострюється, — сказала я, — бо Тодд та Еліот обоє не мають наміру відступатися.

— Що ти маєш на увазі? — запитав Роджер.

— Тодд закоханий у Нолу, але він плутає мене з нею. Еліот божеволіє від Белли, але він освідчився Саллі.

— Хто більше подобається особисто тобі, Деррі?

— Мені? Жоден, — сказала я, заглядаючи йому в вічі.

Я сподівалася, Роджер побачить, що він єдиний, хто мені небайдужий.

— Що ж, — сказав він, — потрібно буде наглядати за ними. Але не варто приймати жодних рішень до повного злиття. Вирішувати повинна цілісна Саллі.

— Що ж, сподіваюся вона зробить правильний вибір, — сказала я.

— Я мушу знати ще щось, Деррі?

Я задумалася на хвилину, а тоді пригадала той поштовх, перед тим, як я вийшла.

— Добре, що ти згадав, — сказала вона, — бо є дещо. У мене почало з’являтися дивне відчуття, ніби за мною хтось спостерігає. Інколи я чую незнайомий голос, хоча навколо нікого немає. Він зупинив Саллі, коли вона збиралася різати собі вени після того, як побачила себе в ролі Белли. Зазвичай, я б мала злякатися, але відчуваю, що це щось хороше чи хтось, хто турбується про нас.

Роджер кивнув.

— Я очікував чогось такого. Це трапляється з більшістю людей із множинною особистістю. Якщо воно говорить позитивні речі, варто слухати. Та я б хотів, щоб ти тримала мене в курсі справи.

Я кивнула.

— «Слідопитка» візьметься за справу. — Я захихотіла. — Вибач, не могла стриматися.

Роджер усміхнувся, а я втішилася, що його не образив мій жартик.

– Є ще дещо, що ти можеш зробити, Деррі.

— Кажи.

— Мені потрібна твоя допомога, щоб ця групова терапія спрацювала. Можеш попросити інших вийти та приєднатися до нас?

— Я спробую, Роджере. Є конкретна особа, яка має бути наступною?

— Вибирай сама.

Я подумала і вирішила, що Белла буде найкращим варіантом. Вона завжди прагнула вирватися, і ніколи не була проти публіки. Я сказала їй, що Роджер хоче побачити всіх нас разом. Вона засміялась і сказала, що й сама не проти.

Раптом Саллі побачила, як її обличчя в дзеркалі змінюється на обличчя рудої жінки з накладними віями, густим сценічним макіяжем та надутими губками, що окреслені яскраво-червоною помадою. Яке відображення, подумала я, було правдивим? Те, що Саллі бачила зараз, чи в теленовинах?

— Йой! — гукнула Белла, сексуально вигинаючись. — У мене в голові паморочиться. Мене ніби розкручують під яскравим світлом.

Саллі здавалася такою наляканою, що я подумала, вона зараз знепритомніє.

— Дозвольте вас познайомити, — сказала я. — Саллі, це Белла.

— Як у тебе справи? — спитала Саллі.

— Справи чудово, коли ти не штовхаєш мене зі сцени.

Саллі спохмурніла, не розуміючи, про що вона говорить.

— Белла займається шоу-бізнесом, — пояснила я. — Це її ти побачила по телевізору тієї ночі в ролі Бетті Вінз на іподромі.

Саллі похитала головою.

— Я бачила не її. Я бачила себе. Як це можливо?

Тоді до мене й дійшло, що вона має рацію. Я також це пам’ятала. Коли я бачила її особисто — як зараз — то було обличчя Белли, але у новинах показували Саллі.

— Щоб це зрозуміти, багато розуму не треба, — пролунав голос із третього дзеркала, зліва від Белли, просто навпроти крісла, на якому сиділа Саллі.

Саллі побачила там нове обличчя. Високі вилиці, оливкова шкіра та довге пряме чорне волосся до талії, що робило її схожою на індіанку.

— Залиш це Нолі, — сказала я. — Її мозок має відповіді на всі запитання.

— Це дуже просто, якщо ти хоч щось тямиш у психології.

Вона глянула на Роджера, але він тільки усміхнувся і нічого не відповів.

— Коли Саллі нас бачить, — сказала Нола, — вона проектує образи зі своєї підсвідомості. Те, що вона побачила на телеекрані, — записана картинка, яка не стосується її уяви.

Белла почала скиглити.

— Тобто ти хочеш сказати, що жодна з нас насправді не виглядає так, як ми себе бачимо? Що ми всі виглядаємо точнісінько, як вона?

— Саме так, — сказала Нола.

— Не можу повірити, — не вгавала Белла. — Я сама знаю, як виглядає моє власне обличчя.

Нола подивилася на Роджера, очікуючи підтримки.

— А що ти скажеш, Роджере? Не думаєш, що тобі варто прояснити ситуацію для них?