Бувають моменти, коли читачеві вигідно вважати себе пасивним. Це коли йому щось не подобається. От тільки те, що тобі щось не подобається, не значить, що ти правий. Докоряючи авторові, читач часто забуває, що, ймовірно, він сам за це відповідальний. Можливо, він читав у неналежних умовах. Чи не мав настрою. Чи насправді не читав, а хотів удовольнити свої упередження. Він так ніколи не думає? Завжди винний автор. Слід, однак, визнати, що іноді читач буває не таким проникливим, як автор.
Усі охоче вважають, що читачі люди порядні, всі порядні. Та трапляється, що й недоумки також читають. Саме вони і становлять публіку книжок, які показують, що замахи 11 вересня 2001 р. здійснили американці. Недоумки. Саме вони є читачами книжок, що піднімають святкове суспільство на глум. Це злюки. А ще книжок Ґі Дебора [25] Дебо́ р, Гі Ернст (1931–1994) — французький філософ, теоретик марксизму, історик, письменник, художник-авангардист, режисер, один із засновників Ситуаційного інтернаціоналу.
. Ці в’їдливі. Та книжок Луї-Фердинана Селіна [26] Селін, Луї-Фердинан (справжнє прізвище Детуш; 1894–1961) — французький письменник, лікар за освітою. Його памфлети рубежа 1930-х — 1940-х років закріпили за ним репутацію антисеміта, расиста і людиноненависника, звинувачений у співпраці з окупаційною владою під час Другої світової війни.
. Трапляються також телепні, власне, вони читають есеї агресивних педанток. Облишмо неприємних читачів, погані люди не підстава для слушних міркувань.
До своїх картин Магрітт [27] Магрітт, Рене (1898–1967) — бельгійський художник, представник сюрреалізму.
здебільшого додавав заголовки-пояснення, як-от до цієї схожої на Марію Каллас (довгий ніс, густі чорні брови) «Покірної читачки», яка щось вигукує, читаючи розкриту книжку. А як картини Магрітта сприймалися б без підписів? Чи вдалося б відчути іронію? Чи ж це не доказ її слабкості? Скажемо так: у Магрітта назва являє собою частину картини настільки, що інколи він пише її просто на полотні, як-от «Це — не люлька». Можливо, сьогодні Магрітт намалював би відвідувачів музею з однаково виряченими очима та навушниками на вухах. Під назвою (написаною на картині або ні): «Аудіогіди». Аудіогіди! Люди вимагають, щоб не думати. Принаймні, під час читання педагогіка не владна. Читання можна зорієнтувати (до того) і витлумачити (після того), а от під час — завжди один на один. Інколи у боротьбі. Читача з книжкою, щоб подолати те, що його дратує. Читача проти себе самого, щоб подолати своє нерозуміння. Чи ж ця дуель завершиться дуетом?
Читати, щоб подолати половину книжки
Я читаю «Людину без властивостей» Музіля [28] Музіль, Роберт (1880–1942) — австрійський письменник і есеїст, драматург і театральний критик, належить до покоління німецького експресіонізму. Незакінчений роман «Людина без властивостей» — один з найважливіших модерністських творів початку XX ст. разом з «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста й «Уліссом» Джеймса Джойса.
. Це довга книжка. Два томи на тисячу сторінок. У сходженні на ці гори присутня частка боротьби. Ох, ох! Гадаєш, що зможеш мене подолати? Тож я терпляче, повільно, несамовито дряпаюся до половини, кажучи собі, що спуск буде легшим. І тоді відчуваю своєрідне задоволення, позначене роздратуванням. Яка невихованість публікувати тисячу сторінок! Що за претензійність! Виправданням може бути лише геніальність, вона, на щастя, тут присутня. Ну ж бо, ага! Більше шістдесяти сторінок!.. П’ятдесят дев’ять!..
Я себе запитую, чи не вдалося мені встановити новий мотив для читання: суперечити самому собі. Коли я не люблю якогось автора, я знову до нього повертаюся. Ну ж бо, ти сам винен, перевір-но, чи він справді не виявиться дуже добрим! І страшенно тішуся, коли з’ясовується, що я помилився. Я позбувся одного упередження.
Щодо Марґеріт Дюрас [29] Дюрас, Марґеріт (1914–1996) — французька письменниця, акторка, режисерка і сценаристка.
, я міг би вдовольнитися роздратуванням, яке вона в мене викликає, і читати її заголовки. В неї вони бувають пречудові. Блакитні очі, чорне волосся . Дуже скидається на модерну версію такої гарної назви у Томаса Ґарді [30] Гарді, Томас (1840–1928) — англійський романіст, новеліст і поет.
: «Двоє блакитних очей». Англійською вона звучить краще. «Пара блакитних очей» ( A Pair of Blue Eyes , 1873). Або «Цілісінькі дні на деревах». Власне, в заголовках Дюрас найкраще проглядається шанувальниця Беккета. «Повія з нормандського узбережжя». Вона любить висловлюватися жорстко, будучи мисливицею за благопристойністю, як усі серйозні письменники, ці нечеми, які описують речі, що їх задля власного спокою чинні органи влади воліли б замовчати.
Читать дальше