Хорхе Борхес - Вигадані історії

Дюпен, Оґюст — персонаж кількох новел Е. А. По.

Талмуд — засаднича книга юдаїзму.

Багатокімнатний номер у готелі (фр.).

Флад, Роберт (1574-1637) — англійський лікар і окультний філософ.

Книга Творіння ( давньоєвр .) — пам'ятка кабалістичної філософії.

Ваал Шем, Баал Шем, баалшем (з івр. «володар імені [Бога]») — кабаліст-практик, чудотворець єврейського фольклору.

Чотирибуквіє (грецьк.) — чотири літери, які складають один з десятьох епітетів Бога Ягве.

П'ятикнижжя — звід з п'яти книг, що складають Тору — священну книгу юдаїзму.

Гебрейсько-грецький тлумачний словник (лат.).

Лейсден, Йоган (1624-1699) — нідерландський теолог і гебраїст.

Геометричного характеру (лат.).

Діана в римській міфології — богиня полювання і природи.

Янус — в давньоримській міфології — дволикий бог дверей, входів, виходів, а також початку й кінця.

Аватара — перевтілення індуїстського бога Вішну в різні істоти.

Бьоме, Якоб (1575-1624) — німецький філософ-містик.

Тут: щоб подати приклад іншим (фр.).

Ібн Езра, Мойсей (1055-1139) — іспанський гебрейський поет.

Парменід (VI—V ст. до н. е.) — давньогрецький поет і філософ, основоположник елейської школи.

Маймонід (Моше бен Маймон, 1135-1204) — гебрейський середньовічний філософ.

Вергілій, Марон Публій (70-19 до н. е.) — римський поет.

У занепаді начебто була якась надійність.— Т. Е. Лоуренс. «Сім стовпів мудрості», CIII (англ.).

Данте Аліг'єрі (1265-1321) — італійський поет, автор ряду філософсько-політичних творів.

Саторніл, або Сатурній Антіохський — сирійський гностик (бл. 125 р.).

Карпократ (перша пол. II ст.) — александрійський філософ.

Книга проти всіх ересей (лат.).

Синтагма (лат.).

Христос і Юда (швед.).

Таємні спасителі (швед.).

Таємний спаситель (нім.).

Робертсон, Фредерик Вільям (1816-1853) — англійський богослов.

Бореліус запитує з іронією: «А чому він не відмовився відмовлятись? Чому не відмовився відмовлятись від відмовляння?»

Евклідес да Кунья (Кунья, Евклідес де (1866-1909) — бразильський письменник.) у своїй книжці, не відомій Рунеберґові, зазначає, що для єресіарха з Канудоса, Антоніу Консельєру, доброчесність «була майже нечестям». Аргентинський читач пригадає аналогічні уривки з творів Альмафуерте (справжнє ім'я — Педро Боніфасіо Паласіос, 1854-1917) — аргентинський поет.). Рунеберґ опублікував у символістському журналі «Шю інзеґель» розлогу описову поему «Таємна вода». У перших строфах розповідається про події вельми клопітного дня; в останніх описується, як поет натрапляє на замерзлий ставок; він робить висновок, що тривале існування цієї мовчазної води гасить нашу схильність до насильства й у якийсь спосіб дозволяє його та спокутує. Поема закінчується так: «Вода в лісі блаженна; а нам дозволено бути злими й страждати».

Морис Абрамовіц зазначає: «Ісус, на думку цього скандинава, завжди перебуває у виграшній ролі; його поневіряння, завдяки мистецтву друкарів, здобули багатомовну славу; його тридцятитрирічне перебування серед людей було, в загальному підсумку, таким собі дачним відпочинком». Ерфйорд, у третьому додатку до «Cristelige Dogmatik» («Християнської догматики») спростовує це судження. Він зазначає, що розп'яття Бога не припинилося, бо хоч воно й відбулося в часі один раз, проте безперервно повторюється у вічності. Юда досі одержує свої срібняки й не перестає цілувати Христа, досі кидає срібняки у храмі, досі накидає собі на шию зашморг на залитому кров'ю полі. (Щоб обґрунтувати це твердження, Ерфйорд посилається на останній розділ першого тому «Виправдання вічності» Яромира Гладика.)

Непогрішність (лат.).

Людськість (лат.).

Кемніц, Мартін (1522-1586) — німецький теолог.