Алла Рогашко - Її сукня

Він чекав на неї…

З її появою відчув, як потоки умиротворення лагідно огортають зсередини усе єство. Такого з ним ще не було, бо стосунки з жінками зазвичай вносили в його життя тимчасовий сплеск адреналіну, пристрасть, драйв, хаос — усе що завгодно, та лише не умиротворення.

Для нього це було чимось новим, незвіданим. І це подобалось йому. Ще коли лежав у лікарні й не знав її — вона просто сиділа поруч, тримаючи його руку, — спокій і гармонія поволі, але впевнено проникали в душу. Не розумів, чому і звідки, але відчував, що це щось своє, рідне, яке хочеться оберігати і любити.

Те, що коїться в її житті, тривожило не на жарт. Якби сам не постраждав за загадкових обставин, то навряд би до кінця повірив, що це щось із категорії реального.

За що дівчині це божевілля? Тендітній, слабкій дівчині. Таке несамовите божевілля!

Що тепер з нею там? Там, так далеко від нього! Якби не ці кляті милиці, поїхав би з нею! А так… мусить безпорадно чекати… Телефон її вимкнений, чи що з ним таке! Хоч би все було добре з нею, хоч би…

Посеред болісної лавини терзань у двері подзвонили.

Це ВОНА!!! — стрепенулось усередині.

Похапцем схопив милиці, що лежали поряд, й піднесено пошкутильгав до дверей.

На порозі справді стояла Ніла. Лице мала стомлене і дещо змарніле; цих кілька днів явно на ній позначились…

— Привіт, — все ж усміхнулась.

— Привіт, Ніло! Який же я радий бачити тебе! — вихопилось у нього.

Обійняла й притулилась губами до неголеної щоки. Свій, рідний…

Однією рукою пригорнув до себе тонке тіло дівчини й завмер, всотуючи податливу ніжність. Своя, рідна…

— Нарешті ти прийшла! Я так тебе чекав!

— Знаю. Я теж скучила за тобою, дуже-дуже.

— Усе добре в тебе? Як твоя поїздка?

Пили на кухні чай, ласували одеським «Наполеоном», котрий бабуся дбайливо спекла перед від’їздом дорогої онуки. Ніла розповідала про свої неймовірні пригоди, а Сашко уважно слухав, тримаючи її руку; по тому розповідав він, а слухала вона. Час від часу притуляв долоню дівчини до губ, лоскочучи й електризуючи все її єство, аж до хмільного отуманення…

— Знаєш, давно не мала гарних снів. А сьогодні несподівано наснився. То була веселка — величезна, яскрава, така приголомшлива, що в мене перехопило подих. Починалася просто біля моїх ніг і простягалась аж до горизонту! Це й досі перед моїми очима…

— Схоже, попереду на тебе чекає щось дуже прекрасне…

— На нас чекає…

.. .неначе стежку бачу…

...нею підемо з тобою удвох…

…куди веде вона?..

…до широкого шляху…

...звідти пісня лине… чуєш?..

...то Музика серця… Поезія душі…

...теплом віє… відчуваєш?..

...Світло… там вічне Світло і вічне тепло…

...вічний ранок і вічний світанок?..

...промені щастя і сяйво Любові…

…скоріш дай мені руку, ходімо?..

!..

дивились одне на одного й відчували, як та річка, що розлилась у їхніх душах ще тоді, раніше, вихлюпується тепер із берегів…

занурювались у її теплі, ласкаві води все глибше й глибше, міцно тримаючись за руки і поєднавшись у єдину плоть…

сягнули споду — того, потаємного і вічного, до якого вже торкалися ще тоді, раніше…

спізнали такої радості, такої втіхи, що спливати на поверхню не хотілось — було так добре там, на споді, у тих водах… разом…

напувалися тими водами… до сп’яніння, до самозабуття… і зрештою побачили Світло…

знали, що можуть лишитись там назавше… знали, що лишаться… бо виринути вже не зуміють…

Січень 2012 — жовтень 2013

Здибанка — зустріч.

Сонний параліч — це феномен, при якому людина, засинаючи або прокидаючись, деякий час відчуває нездатність рухатись. Загалом — це перехідний стан між сном і повним пробудженням, який характеризується цілковитою атонією (слабкістю) м’язів. Він може виникати під час засинання або пробудження, і з ним часто пов’язані жахливі видіння (наприклад, відчуття чиєїсь присутності в кімнаті), на які людина ніяким чином не може зреагувати через параліч. Вважається, що такий стан спричиняється порушенням фази швидкого сну.

Тут: видалити ( авт .).

Бельдеме — м’ясна страва казахської кухні.

Центральна і одна з найдовших вулиць у місті Рівне.

Прототип згадуваної антикварної крамниці дійсно розміщений за такою адресою. Авторка відвідала її вже після написання цього роману, й за описом майже все збіглося (за винятком продавця, котрий насправді виявився цілковито байдужим і дратівливим).