Антология - Україна-Європа

Франсуа робить безліч простих і складних операцій, робить майстерно, відповідно оплачується і його праця. Питання про додаткове стимулювання його старань пацієнтами і в голову не приходить. Поза прейскурантом хіба що добрі слова. Але знайшлася одна старенька, котра порушила загальноприйняті французькі пристойності. Будучи прооперованою і віднайшовши зір, вона перейнялася нетиповим почуттям подяки: напередодні Різдва вона своїми руками зробила спеціальний Різдвяний вінок з гілочок вічнозелених рослин, прикрасила його стрічкою, свічками, фігурками біблійних героїв і прислала його на адресу Франсуа, супроводивши листівкою. Всі були шоковані. Ніколь тут же знайшла в картотеці її телефон, зателефонувала, подякувала за подарунок і просила більше так не робити. На що старенька мудро відповіла: «Мадам, якби не Ваш чоловік, я більше ніколи не побачила б усієї краси Різдва…»

Але на цьому вона не заспокоїлася. І на момент, коли друзі повідали мені цю історію, уже п'ятий рік приходив такий святковий вінок в їхній будинок, як підтвердження щирої й сердечної вдячності пацієнта своєму лікареві, але це дуже дивувало й бентежило лікаря. Це був єдиний випадок за багато років його практики.

Перекладала я тоді цю історію чоловікові і зітхала, бо історії про нашу «безкоштовну» медицину розповідати можна, але навряд вони б це зрозуміли, друзі-«буржуї»…

З роботою, начебто, зрозуміло. Визначився, вивчився – працюй, заробляй, живи добре. Але служба – тільки частина життя. А що крім неї? Багато вільного часу. На наш погляд, підозріло мало біганини, напруження. Неметушливий народ якийсь… Придивляюся. Ні, це не неробство, а розміреність, неспішність, незагнаність, врівноваженість, самодостатність, комфортність, гармонія…

Франсуа – великий любитель і знавець всіляких рослин. Я теж. Ось і тема для багатьох цікавих бесід. Безліч книг, довідників, класифікаторів є у нього вдома на полицях, плюс дивовижний асортимент зелених друзів у дворі й саду, на клумбах, на альпійській гірці, на грядочках… З кожної поїздки правдою-неправдою привозить він, каючись, що не встояв від спокуси, яке-небудь маленьке диво, «прописує» його у своєму саду і з любов'ю ділиться спогадами, пов'язаними з його появою тут.

А у мене на дачі тепер щовесни цвіте маленька рослинка, що пройшла колись довгий шлях із Швейцарських Альп в Альзас, а звідти до Києва. Ми називаємо її просто – «Франсуа».

– У тебе зелена рука, Люсі! – Сміється він, спостерігаючи, як я копирсаюся в його квітнику, – так у нас говорять про тих, у кого все буяє в саду.

Ще одне хобі – участь разом з такими ж цілком успішними друзями у відновленні старовинних зруйнованих замків, яких в достатку у Вогезах, горах, що відділяють регіон Альзас від самої Франції. Ну от нічого більше людям робити, як тягати там у вільний час каміння, носити на носилках плодородну землю і засаджувати її різними цікавими рослинами, приводячи до ладу території занедбаних вмираючих середньовічних будівель. Але просто подобається. Хочеться!

Розповідав Франсуа, що одного разу в неділю так напрацювався там, що прийшовши в понеділок на операцію, не зміг її робити – тремтіли пальці від утоми. А операція окуліста – процес ювелірний! Жахливо засмучений, він вирішив не ризикувати чужим зором і своєю репутацією і лишень керував операцією, яку зробив його друг, інший лікар. До речі, гроші за операцію він теж віддав йому, ще й дуже дякував, що той виручив. Зате була наука на все життя – перед операційним днем – ніяких перенавантажень…

Ніколь. Навіть важко дати характеристику цій жінці в декількох словах. Хоча… Можна – дуже жвава. Балакуча, рухлива у свої «трохи за п'ятдесят», жартівниця, добра й уважна. Дуже жіночна і любляча мати й дружина. Але при цьому – досить раціональна і вимоглива. Будеш тут вимогливою, виростивши трьох синів! «Домашня фея» – говорить про неї Франсуа, і одразу розумієш, що це кохання. Весь будинок – на Ніколь. Взагалі-то, є хатня робітниця, та сама мадам Фетер… І це тут не дивно. А що заважає її мати, якщо гроші є? А ще – будинок на вісім кімнат, кухня, підвал, сад і газон… Та плюс – чотири чоловіки і собака з котом… Велика компанія! До речі, за хатню робітницю господарі платять податок, а їй, відповідно, йде трудовий стаж для пенсії.

Незважаючи на «буржуйські замашки» із залученням найманої праці, справ у господині багато. Але все розписано, щоб уникнути безглуздої метушні. Життя циклічне, як шкільний тиждень у щоденнику.