Антология - Україна-Європа

– Люди! Ер из майн шухн! [48] Ер из майн шухн (ідиш) – він мій сусід. Ми нічого йому не зробили злого! Він наш шухн!

Іванка дужче закриває вуха руками, але Хіндин голос дістає її вереском:

– Моє дурне найменше теля втекло в ліс! Заверни його в стайню, Іванко, бо пропаде! Воно дурне теля, неприв'язане.

Несамовитий крик різко обривається. Хінда лежить лицем до шутру, а над нею стоїть високий німець у кітлику. Пещена рука ще тримає пістоль над Хіндою. З пістоля в'ється легкий димок. Німець обтирає об жінчине вбрання запилюжений носок черевика і повертається до мотоцікла.

Іванка скочується в шанець, з'єднаний із поточиною, і лежить у болоті, головою до землі. І хоч здається, що над нею також стоїть німець з пістолем, щоб не задихнутися, перевертається лицем до сонця.

Вона ніколи не бачила чорного сонця. А тепер розпечена пательня сонця гострими голками штрикає їй очі і падає усім своїм круглим чорним тілом на Іванку у глибокий шанець із прийшлими раптово водами, що несуть дитину у своїй каламуті і, здається, й не спиняться ніколи.

…Іванка мокне у придорожній поточині десь аж поза поштою, якраз напроти самої шкільної криниці. Чи прорвало яку кашицю, чи десь у горах упали великі дощі, але ще за полудня ледь мокра поточина розігралася зараз, як справжній потік чи річка.

<���…>

Іванку трохи прикриває стара лапата морва, [49] Морва (діал.) – шовковиця. що звисає розростим гіллям мало не до самої води. Вона дрижить від морозної води і від страху: жидів уже пригнали до шкільної криниці, і поки румуни з німцями ґелґочуть, а сільські люди, шепочучись, стоять неподалік, криничний зруб у мент усіявся дітьми і старими. Та на нещасних одразу налітають брати Шпанюки і батогами зганяють жидів із зрубу, як курей із сідал.

– Карашо! – каже німець із хрестом під шиєю, розмахуючи тонким залізним прутиком перед себе. – Карашо, Іван! Ґут, Ґут!

Німець підходить просто до Якова Капетутера і залізякою підводить його обличчя уверх. Яків кліпає єдиним незаплилим кров'ю оком на німця і видно, як тремтять його довгі руки уздовж тулуба.

– Юде? Юде! – німець ляскає залізним прутом по заюшеному обличчю Якова – і вмить ще одна кривава доріжка від брови до підборіддя вкриває лице Капетутера. – Ти пах-пах гер офіцер-союзнік? Ти!

– Це він застрілив! Він! – мало не тішиться Дмитро Шпанюк, занадто близько підбігаючи до німецького офіцера. – Це він. Я цих жидів давно знаю. Із млина свого жидівського стріляв, а скоростріл викинув у воду. Вони ще совітам муку мололи, їх багато, жидів, совітам служили, – бризкає слиною збуджений Шпанюк.

– Карашо, Іван, – каже німець і залізякою відвертає обличчя Шпанюка від себе. – Обер-лейтенант Думітріу, бітте шон! [50] Бітте шон (нім.) – прошу дуже, будь ласка.

Той, кого німець назвав Думітріу, був зовсім молодий, майже юний офіцер із виструнченою, ніби натягнутим луком, спиною.

– Молцумеск, [51] Молцумеск (рум.) – дякую. гер майор! – різко відрапортував і ще більше виструнчився румун, притискаючи праву руку до форми. – Молцумеск. Щоб вам усім було зрозуміло, – звернувся до жидів, – буду говорити по-вашому. – І справді заговорив мало не по-сільському, аж Іванка витягнула шию з-поза стовбура морви. – Сьогодні один із вас посягнув на воїна великого фюрера, – витягнув праву руку догори, на що так само німці з румунами одночасно здійняли і свої руки і хором крикнули «Хайль!» – Один із вас смертельно поранив офіцера його величності маршала Антонеску. Ми знаємо, хто зробив цей підлий злочин.

Офіцер ковтнув слину, прокашлявся, тоді подивився на німців, ніби шукав схвалення чи підтримки, але німці стояли, байдуже роззираючи куполи церкви навпроти. Лише майор кивав головою у такт кожному слову румуна.

– Кожен злочин повинен бути жорстоко покараний, особливо той, що пов'язаний із замахом на життя солдата великого Рейху. Ви повинні добровільно вказати на цього злочинця для його справедливого покарання, інакше ви всі будете покарані. Ваші люди сказали, хто це зробив.

Офіцер зробив паузу. Упала німа тиша.

Арон Капетутер, якого спинами підпирали сини Яків і Залман, витягнув одну руку перед себе, як усі сліпі, і ступив крок уперед напівживими ногами, тримаючись другою рукою за Залмана.

– Гер майор! Гер Шпанюк – іх глейб ништ… [52] Їх глейб ништ (ідиш) – я не вірю. ер из майн шухн… [53] Ер из майн шухн (ідиш) – він мій сусід. Він не міг на мого сина… Гр із ништ гекент зогн аза зах мітн ейгенем вілн. Гр із ништ гекент [54] Ер із ништ гекент зогн аза зах мітн ейгенем вілн. Ер із ништ гекент (ідиш) – він не міг таке сказати добровільно. Він не міг. …сказати таке добровільно… не міг…