Юрий Винничук - Груші в тісті

Яблук у мене не було. Зате були соковиті груші. А груші в тісті – записуйте! – ще смачніші за яблука

І ось так почався цей ранок. Я смажив груші в тісті, панна спала в моєму ліжку, і, здавалось, її не розбудить навіть гуркіт порожньої цистерни.

Життя було прекрасне. Сонячний ранок сповнював душу невимовною радістю. Я вже уявляв, як після сніданку ми знову пірнемо у ліжко, а потім наберемо їжі та питва й подамося на ставки.

У пам’яті я перебирав усіх знайомих дівчат і намагався вирахувати, котра з них могла опинитися в моєму ліжку. Щоб легше було вирахувати панну, я взяв свого записника і виписав на окремому аркуші всіх колєжанок, а тоді почав по одній викреслювати. Половина різко відпала, бо я ніколи не вів би їх до себе навіть на п’яну голову. Ще кілька панночок на виданні дивилися на мене, як на серйозний об’єкт, і в ліжко їх змусив би лягти хіба лише штамп у паспорті. В крайньому випадку – пропозиція буквально завтра нести заяву.

Я замислився. Чи міг я аж так далеко зайти в прагненні кохатися? Хто його зна. Деколи хочеться сказати панні щось приємне. Закінчується це тим, що одного чудового ранку зазираєш на кухню і усвідомлюєш собі, що ти вже одружений. Можливо, це якраз і є той фатальний ранок?

Не хотілося вірити. І я не повірив. Тому з легкою душею викреслив і панночок на виданні. Залишилось кілька осіб, поява яких у моєму ліжку була найвірогідніша.

Отже, за порядком. Олюня відпадає, бо поїхала на море. З Мар’яною ми посварилися навіки і помиримося за тиждень, коли її батьки чкурнуть на курорт. Віра вихідні проводить винятково зі своїм женихом. Ліда приперлася минулої суботи, не попередивши, і застала Марту, яка мирно засмагала в саду, навіть не хочу згадувати чим це скінчилось. Обох викреслюємо. Залишаються Леся, Оксана й Уляна.

На столі парувала повна тарілка груш у тісті. Я заварив свіжу каву, поклав на тацю і зосередився. Хто… Хто… Хто…

Оксана, щоб я здох, підлоги не помиє, це вже точно. Буде сидіти цілий вечір, втупившись у телевізор. Або лежати. Уляна сама не роздягнеться. Ні за що в житті. Крім того, завше вбирає майтки. Такий стиль. Ну, що ж, і їх викреслюю.

Залишається Леся. Боже мій! Яким же я негідником був у ставленні до неї! Скільки разів обманював, крутив голову, обіцяв. Одного разу навіть щось плів про любов. І вона повірила. Вона взагалі довірлива і дуже добра. Я просто не вартую її. Мені раптом забаглося впасти перед нею на коліна, цілувати її ніжки і просити вибачення. За все, все, все. І за це також.

Вона! Тільки вона може бути ідеальною жінкою. Вона так мало говорить. Все, досить з мене цих пригод, цього безладдя, немитого посуду, скандальних історій і вияснення стосунків з чоловіками, в яких завдяки мені виросли оленячі роги. Все. От зайду зараз і скажу. Що скажу? Ч-чорт… Давай одружимося, чи як? Ні, не так. Спочатку покаятись. Я їй все розповім. Ні, це буде довго. Я їй розповім у загальних рисах. Не називаючи імен. І взагалі, спалю записник. О! Знахідка! Я спалю записник на її очах. Це мені недорого коштує, бо маю ще одного. А тоді вже скажу, мовляв, давай… Тобто одружимося.

З покою тим часом долинули перші звуки пробудження. Я відразу відчув палке бажання опинитися поруч і пригорнути це гаряче розімліле тіло.

І ось я хапаю тацю і з усмішкою від вуха до вуха влітаю до покою.

– Лесюньчику! – вигукую, розпашілий від несподіваного спалаху жаги і любові. – Дивися, що я тобі приніс!

І якби в ту мить у мене під вікнами відбулося виверження Везувію, це ошелешило б мене значно менше, ніж тоді, коли з-під моєї білосніжної ковдри вигулькнула не янгольська голівка Лесюні в золотистих кучерях, а велика розкудлана й бородата мармиза Стефка Оробця. [2] Популярний кабаретовий співак і телеведучий.

Коліна піді мною захитались, і я відчув, як втрачаю потенцію на весь наступний тиждень.

– Ну, чого розрипівся?! – прогуркотів Стефцьо, шкробаючи широкі свої груди усіма п’ятьма пальцями.

– Сте… Стефцю! – белькотів я. – Звідки ти взявся?

– З програми «Для вас, дебіли».

– А… а чому ти в моєму ліжку?

– Бо ти, гівнюху, напився і не хотів мені постелити на канапі.

– А… а чому ти голий?

– Бо я так звик, йолопе! І нема чого мене за дупу мацати, гомик нещасний!

– А хто ж поприбирав усе?

– Леська.

– І де вона зараз?

– Поїхала з Орком.

– Що за чорт? Чому з Орком?

– Бо ти, ідийото, сказав, що женишся. І запросив навіть на заручини.

– Я?! Женюся?! З ким?

– Спитайся в шампанського. І перестань мене діставати! Що ти там маєш? Що то за пляцки? Ти що – не міг ковбаси з яйцями всмажити? А де вчорашнє олів’є?