Юрий Винничук - Груші в тісті

Я наслухався від нього чимало історій про його любовні подвиги, які полягали, щоправда, не на тому, як він стрибнув у гречку, а на тому, як та чи інша панна на нього запала, як признавалася у коханні, яке враження на неї справили його вірші. Він потребував уваги, перебуваючи в остракізмі і внутрішній еміграції, він хотів, щоб ним захоплювалися, щоб його читали і прагнули. В тих умовах це було майже неможливо.

Замолоду і справді хочеться слави, знаю по собі, але з віком забиваєш на неї і тобі уже по цимбалах, що далі буде. Але він іще був молодим і спраглим визнання, тому шукав усе нових і нових адептів, і дарма, що то могли бути потенційні стукачі, або люди взагалі далекі від українства.

Якась романтична історія в’язала його з Катериною Горбач – донькою відомих мовознавців з Мюнхена. Приїхавши до Львова, вона закохалася в Гриця і готова була вийти за нього заміж та забрати з собою. Проте, думаю, якби то була правда, він би від такої спокуси ніколи не відмовився.

Наталка Мезенєва – поетеса від Бога. Дивно, що я не почув від Грицька, що саме він її навернув на українство і навчив писати добрі вірші. Але публікуватися вона почала щойно на початку 90-х. Серед добірки віршів, опублікованих у «Дзвоні», є вірш, присвячений Григорію Чубаю:

Вірш завершується цитатою з Біблії. А осінь – це та сама осінь, коли я з ними зазнайомився.

Ось ще один вірш, і адресат той же:

Навіть її поезія на диво чубаївська.

У 1977 влітку, коли я служив в армії, на Наталці одружився Лишега. Уся наша братія поїхала до Києва і потім розповідала мені, як вони гуляли, як, купаючись у Дніпрі, Наталка загубила каблучку, а Олег пірнав і пірнав, намагаючись її відшукати, а в результаті тільки застудив вуха. Я в принципі не бачив тут нічого смішного, але переповідали мені це з голосним сміхом.

Одного разу восени 1974 Гриць прийшов до мене, коли я жив на квартирі. То був період, коли Гриць приревнував Галю до одного відомого письменника і в екстазі потяв на стрипці усі її сукні. Мені він сказав, що вони розлучаються. У мене в гостях саме було дві сестри – молодша Рома і старша Віра. Я мав роман з Ромою. Якраз напередодні мені передали харчі з дому, а серед них і бутель чудового вина з чорної порічки. От ми його і цмулили. Гриць приєднався без жодних вагань, але йому не подобалося те, що ми сидимо в чужій хаті, що не можемо голосно реготати і запропонував влаштувати пікнік на природі.

Неподалік за хатою починався ліс, отже ми швидко зібрали закуску і вино та подалися на природу, хоча уже вечоріло. У лісі Гриць розпалив багаття, а я спорудив конструкцію, на якій розклав смачнючу мамину кишку. Відразу було видно, що Гриць зацікавився Вірою, а знаючи, що Віра любила поезію, я вчепився до Грицька, аби щось почитав.

Віра була дівчина інтелектуальна, на відміну від Роми. Я в ті часи якось не дуже прагнув розумних дівчат. Мені подобалося читати вірші паннам, які ніколи не цікавилися поезією, і спостерігати за їхньою реакцією. Якщо така панна хотіла мені сподобатися, то просила читати ще. То був непоганий тест. З розумними дівчатами було інакше – вони усі просили читати ще. І в цьому була проблема.

З Ромою я відпочивав душею, тілом і мозком. Це все одно як тепер поїхати влітку до Хорватії, розлягтися на пляжі догори пузом і балдіти від нічогонероблення. Але її старша сестра була інша, хоч і закінчила торгово-економічний. Вона багато читала, ходила у філармонію і до театру. Правда, був один нюанс: Віра була заміжня. Чоловік їй попався кретин. Віра була середнього зросту і дуже худа. То не був мій смак. Рома мала форми в міру заокруглені, і була потульна, як кицька. Ми з нею практично не розмовляли. А навіщо? Усе було й так зрозуміло.