Юрий Винничук - Мальва Ланда

– Ти вже встав? Зараз подам сніданок.

– Я в душ, – буркнув Цибулька і хутенько чкурнув до лазнички.

Тут він роздягнувся і став голий перед дзеркалом. Побачив таке тіло, якого ніколи в житті іще бачити йому не доводилось. І єдине, що сюди не пасувало, – кругла й лиса голова самого Цибульки.

– Еге-ге… дівчинка з мене те, що треба. Оце б поголитися та якого-небудь шиньйончика – лисину приховати – і всі хлопчики наші.

Він викручувався і так, і сяк: то руку підніме, то ногу, то вперед нагнеться, то назад. Треба докладно вивчити своє тіло. Я мушу знати, де в мене що. Аби потім не було непорозумінь. Руки його ласо погладили пишні перса. Відразу ж відчув тремт у всьому тілі. Тіло вимагало кохання. Але з ким?

У цей мент пролунав одчайний вереск:

– А-а-а-а! Дуську! Хто там з тобою у ванні?! Ти привів любовницю! Дуську! Негайно відкривай!

– Яка любовниця? Ти що? – залопотів Цибулька і хутенько вдягнув халата.

– Я все бачила! Там гола жінка! Чим ви там займаєтесь?

Двері до лазнички були зачинені, але внизу в дверях зяяла широка щілина для вентиляції, Манюся лягла на підлогу і намагалася втиснути голову в щілину. Заняття це було безнадійне, вона важко сопіла і скавуліла, не перестаючи на всі заставки лаяти нахабну панночку.

– Манюсю! – пробував її заспокоїти Цибулька. – Ми нічим… ой!.. я нічим не займаюсь! Я тут один! Тобі привиділося!

– Не бреши! Кого ти привів? Де ти її взяв? Дамочка! Дамочка! Як ви посміли совращати мого чоловіка?! У нього діти! Гражданка!.. Дуську! Чому вона мовчить? Ах ти, шльондра! Прастітутка нещасна! Су-у-ука!

Я й не знав, подумав Цибулька, що у моєї дружини такий словниковий запас. Він сів на край ванни і скрушно зіткнув: все, тепер вона мене покине.

– Дуську! Все! Я тебе покидаю!

А, може, це й на краще?

– Я спаковую чамайдани! Я заберу наших дорогих пупсиків!

Ну і що? Його вже нічим не схвилюєш. Головне – він живий. А міг бути в могилі. Дурнувата Манька, що вона тямить?

– Дуську?! Чому ти мовчиш? Дуську, ти живий?!

– Так, я живий.

– Дуську! Це позор! Привести якусь… якусь…

– Манюсю, відстань. Не заважай нам, – і додав розімліло: – Ко-ха-на, яке в тебе тіло! Які стегна! Які перса!

Манюсю заткало, вона, мов риба, почала жадібно заковтувати повітря. Такого нахабства – у власній хаті – від власного чоловіка – з яким стільки літ – ні – вона не потерпить – вона теж людина – падлюка – як він міг – а вона – та шльондра – в чужу хату – просто у ванній – при живій жінці!!!

– Все! Прощай, я пішла!

Гримнули двері, і бухгалтер Цибулька зостався сам. Чим же тепер зайнятися? Знову став голий проти дзеркала і задумався. Найважливіше зараз визначитися – жінка він, чи мужчина. Від цього залежатиме усе наступне його існування. Уважно вдивився в своє обличчя. Так мало чоловічих ознак побачив у ньому, що навіть здивувався, чому раніше ніколи цього не помчав. Якщо старанно поголитися та намалюватися, то цілком можливо перетворитися на жінку. Ось лише як перебудувати свою свідомість на жіночу? Треба не тільки голос змінити, і руки, і поведінку, але й всю свою психіку. Невже це можливо? Крім того, мусить навчитися прагнути мужчину, а не жінку. Поки що споглядання власного жіночого тіла його збуджує так, що хочеться самому себе зґвалтувати. Тіло хоче віддатися, а голова прагне оволодіти ним. Але ж так і збожеволіти можна! Що з його руками? Чому не слухаються його, а пестять це тіло, пестять груди й живіт, пірнають між стегна і – о, як йому хочеться спізнати цю жінку, це фантастичне тіло, завдати йому солодкого болю і розкоші… А що тут дивуватися? Стільки літ прожити з товстою істеричною бабою, увесь час заполонюючи уяву красунями з журналів, неприступними кралями з Академічної, молодими, юними, повними жаги і нектару – пий, залийся… і він – о, Боже! – і він, один з них, ні, одна з них… Він теж – неприступна розкішна панна, центрова лілея… Тепер він може й сам скуштувати найсоковитіших родзинок життя. Навіщо йому Манюся, банк, ця хата – нехай усе летить в прірву, усе западеться… Він починає все від початку.

Цибулька пірнув у шафу з жінчиним шматтям. На щастя, Манюся належала до тих жінок, які нічого не викидають і люблять зберігати безліч різних лахів, у які вже ніколи не влізуть. Цибульці вдалося відшукати усі необхідні частини гардеробу. Знайшов і сукенку, в якій дружина ходила ще молодою. Потім зайнявся головою. Виголивши обличчя, заходився намащувати його кремами, пудрами і помадами, а коли намалював очі та насадив на лисину перуку, то аж підскочив від радощів – з дзеркала дивилась на нього цілком пристойна кобітка.