Юрий Винничук - Ги-ги-и

Коли ми прийшли до Шляктрафських вони страшенно ну просто жахливо втішилися і почали як дурні стрибати верещати і торохтіти.

Сідайте сідайте пищала пані Шляктрафська

Лягайте лягайте тирликав пан Шляктрафський.

Потім ми сіли за стіл накритий рожевим а в деяких місцях жовтим обрусом.

Який оригінальний обрус позіхнула Емма тобто я.

А це я пошила його зі своїх майталесів я їх розпорола і дивіться яка краса отут була ґумка а тепер це скидається на стежку серед поля.

На перше буде печений маркс повідомив пан Шляктрафський і подав на стіл товсту-претовсту книженцію на якій писалося копитал.

З маркса йшов пар

Як ви його готували поцікавився я тобто Емма

О це дуже просто пожвавішала пані Шляктрафська – спочатку я ошпарила маркса окропом і повискубувала всі великі букви я їх терпіти не можу застрягають в зубах я також вирізала всі коментарі а всередину насипала дусту потім зашила і пекла в братрурі два дні

Одну хвилинку сказав я тобто Емма а що ви зробили з портретом маркса

О портрет – портрет моя душечко я посікла дрібно-дрібно і підсипала курам – як же вони після цього почали нестися

Пан Шляктрафський порізав маркса і дав нам його по шматочку було дуже смачно ніколи не сподівався що книга може так смакувати

А що ти думав сказала Емма тобто я нічого дивного книга джерело знань

А на друге салата з іваничука павличка і яворівського усіх їх треба залити окропом і повискубувати з іваничука всі цитати яворівського а з яворівського всі цитати павличка

Емма тобто я перебила

Але що ж тоді з них лишиться

А от те що лишиться і піде на салату

Га-га-га тішився не знати чого Шляктрафський що вас чекає на десерт оце сила

Ми з Еммою насторожено перезирнулися

А пані Шляктрафська принесла торт у вигляді верховної ради і коли вона зняла дах то ми побачили усіх наших славних дупотатів.

Ну тут почалася забава на славу я першим ділом наштрикнув на виделку першого секретаря львівського обкому партії і проковтнув його не розжовуючи щоб не виблювати

Емма вполювала якусь знатну доярку яка побила усі рекорди з надоїв але цицьки у неї виявилися пляцковидними

Потім ми з’їли двох шахтарів три колгоспниці і гончара з корнійчуком

Яка чудова гостина сказала Емма тобто я а де тут у вас кльозет

А на городі під бузиною

Ми з Еммою радісно примостилися у холодочку і з нас цілими й неушкодженими повилазили усі шахтарі і доярки яворівські козаченки і збанацькі пушики і розбіглися по кущах весело галасуючи

Але ж нам від цього легше не стало

Емма Зунц визирнула у вікно і сказала:

– От чорт! Здається, до нас сунуть ті бісові Шляктрафські! Негайно ховай зі столу цукерки і все, все, все, у нас нічого нема, ми голодуємо, вся країна голодує, і ми голодуємо, ховай келишки, щоб не подумали, наче у нас є що пити, ховай тарілки, щоб не подумали, що у нас є що їсти, ховай кухарські книги, щоб не подумали, ніби ми щось варимо, і чайник ховай – вся країна без чаю, ми без чаю, п’ємо скипидар, цукру нема, солі нема, є паста для взуття.

Я ледве встигаю те все поховати, коли й справді з’являється пан Шляктрафський зі своєю незмінною, дорогоцінною, нікому непотрібною пані Шляктрафською фон Бубенґольц із тих самих Бубенґольців, які мешкали на Личакові і торгували печеними кнудлями з трускавковим струдльом і якими отруївся стриєчний брат жінчиного свекора кума найясніший пан цісар Клюска з тих самих Габсбурґів, що про них писалося в тій читанці, яку всю перевів мій дідо на цигарки.

– Ай-яй-яй-яй! – застрибала Емма Зунц на одній нозі й нахиливши голову набік. – Кого ми бачимо, як ми раді, скільки літ, скільки зим, а ви все ж такі цвітучі, пахнючі, свіжі й блискучі!

– Це в нас ґудзики блистять, – сказав пан Шляктрафський і вклонився.

– А ми до вас у гості, – засміялася пані Шляктрафська і підскочила.

– А ми дуже раді, дуже раді, такі раді, що такими радими ще ніколи не були, – замахала руками Емма.

– Просимо, просимо, – завихлявся я і навіть пукнув для розрядки.

– А ми до вас у гості, – шкірилася пані Шляктрафська.

– Як прийшли, то заходьте, – повідомила Емма.

– Ми зайдемо, зайдемо. Ой, як у вас тут усе зі смаком, – зацмокав пан Шляктрафський.

– А ми до вас у гості, – не вгавала пані Шляктрафська.

– Просимо, просимо, сідайте на канапу, – щебетав я і вихляв задком для різноманітності.

– А над нашою хатою сьогодні пролетів військовий літак, – почав пан Шляктрафський, – одна бомба впала і хляп мені в капелюх, я її посадив на городі, може, виросте бомбосховище.