Пауло Коэльо: Брида

– Він відчує те саме, що й ти, і підійде до тебе. Ви покохаєте одне одного. Ми продовжимо наші уроки, і я навчатиму тебе космічної мудрості вдень, а він навчатиме тебе мудрості кохання вночі. Але неминуче настане мить, коли ці дві науки ввійдуть у суперечність. Тобі доведеться обирати одне з двох…

Маг замовк на кілька хвилин. Ще й не поставивши своє запитання, він уже боявся відповіді дівчини. Її сьогоднішній прихід означав кінець певного етапу в житті обох. Він знав про це, бо йому були відомі традиції та наміри Наставників. Він потребував її не менше, ніж вона його. Але вона повинна сказати правду – така його неодмінна умова.

– А тепер відповідай мені з усією щирістю, – сказав він нарешті, набравшись духу. – Ти покинеш усе, чого доти навчилася, усі можливості й усі містерії, які набула й іще зможеш набути у світі магії, щоб бути з чоловіком, якого тобі визначила доля?

Брида відвела від нього погляд. Навколо були гори, ліс, а далеко внизу маленьке село вже засвічувало перші вогні. З димарів валував дим, і не так далеко звідси родини сідали за стіл вечеряти. Вони чесно трудилися, боялися Бога й завжди були готові допомогти ближньому. Вони жили таким життям тому, що знали кохання. Їхнє життя було наповнене змістом, вони вміли пояснити все, що відбувається у світі, хоч ніколи не чули про такі містичні науки, як Традиція Сонця і Традиція Місяця.

– Я не бачу ніякої суперечності між своїм пошуком і своїм щастям, – сказала вона.

– Відповідай на моє запитання. – Очі Мага не відривалися від її очей. – Ти покинула б усе заради цього чоловіка?

У Бриди виникло невтримне бажання заплакати. То було навіть не запитання, то був вибір, найтяжчий вибір, який людям доводиться робити у своєму житті. Вона не раз про це думала. Був у її житті період, коли ніщо не здавалося їй таким важливим, як вона сама. Вона закохувалася, й у неї закохувалися багато разів, вона вірила, що її кохання триватиме вічно, проте щоразу воно дуже скоро закінчувалося. З усього, що вона доти знала, їй було найважче зрозуміти кохання. Тоді вона була закохана в юнака, не набагато від неї старшого; він вивчав фізику й дивився на світ зовсім іншими очима, ніж вона. Вона надто часто вірила в кохання, надто часто була впевнена у своїх почуттях, але стільки разів спізнавши розчарування, вона вже ні в чому не була переконана. Але навіть за таких обставин кохання важило в її житті надто багато.

Вона уникала дивитись на Мага. Її погляд зосередився на селі та на його димарях, звідки валував білий дим. Саме через кохання люди намагалися пізнати світ від початку часів.

– Я все покинула б, – сказала вона нарешті.

Чоловік, який сидить навпроти неї, ніколи не зрозуміє, що відбувається в людських серцях. Цей чоловік знає, що таке могутність, що таке магія, але він не знає людей. Волосся в нього посріблене сивиною, шкіра – обпалена сонцем, і він має статуру людини, що звикла підійматися на гори та спускатися з них. Він живе у світі чарів, його очі віддзеркалюють душу, наповнену відповідями, і, певно, він не раз переживав розчарування, коли йому доводилося мати справу з почуттями пересічних людей. Вона також розчарована в собі самій, але брехати не може.

– Подивись на мене, – сказав Маг.

Бриді було соромно. Проте вона подивилась на нього.

– Ти сказала правду. Я навчатиму тебе.

Споночіло, й зірки яскраво мерехтіли в безмісячному небі. За дві години Брида розповіла про все своє життя незнайомому чоловікові. Вона намагалася знайти в ньому факти, що пояснювали б її інтерес до магії, – такі як видіння в дитинстві, передчуття, внутрішні поклики, – проте не знайшла нічого. Вона відчувала потяг до знань, і то було все. Саме тому вона вже ходила на курси астрології, ворожіння на картах, нумерології.

– Це лише мови, – сказав Маг. – І то не єдині. Магія промовляє багатьма мовами до людського серця.

– Що ж тоді таке магія? – запитала вона.

Навіть у темряві Брида помітила, що Маг відвернув обличчя. Він тепер дивився в небо, поринувши в роздуми, як людина, що шукає відповіді на нелегке запитання.

– Магія – це міст, – сказав він нарешті. – Міст, яким людина переходить із видимого світу у світ невидимий. І який допомагає їй засвоїти науку обох світів.

– А як навчитися переходити через міст?

– Треба відкрити власний спосіб переходити його. Кожна людина робить це по-своєму.

– Саме тому я й прийшла сюди.

– Існують дві форми магії, – сказав Маг. – Традиція Сонця, що вивчає простір і відкриває таємниці речей, які нас оточують. І Традиція Місяця, що досліджує Час і відкриває таємниці, які зберігаються в його пам’яті.