Пауло Коэльо - Заїр

– Коли нас хвалять, ми повинні особливо пильно стежити за нашою поведінкою.

– Критика ніколи мене не хвалила.

– Я кажу про читачів. Ти тепер одержуєш від них більше листів, аніж будь-коли і зрештою повіриш у те, що ти значно кращий, аніж здаєшся собі самому, тебе опанує фальшиве відчуття впевненості в собі, яке може бути дуже небезпечним.

– Але й справді після відвідин того собору я вважаю себе кращим, аніж я сам собі уявлявся, й це не має жодного стосунку до читацьких листів. Я відкрив кохання, хоч би яким абсурдним здавалося таке твердження.

– Чудово. Найбільше подобається мені у твоїй книжці те, що ти ні в чому не звинувачуєш свою колишню дружину. Та й самого себе також.

– Я навчився не марнувати на це час.

– І правильно вчинив. Усесвіт сам береться виправляти наші помилки.

– Ти вважаєш, що зникнення Естер – це «виправлення» помилки?

– Я не вірю в цілющу силу страждання й трагедії; вони становлять частину нашого життя, а тому їх не слід сприймати як покарання. Зазвичай Усесвіт показує нам, що ми припустилися помилки, коли забирає в нас найважливіше: наших друзів. І саме це відбулося з тобою, якщо я не помиляюся.

– Нещодавно я відкрив одну важливу істину: справжні друзі – це ті, які перебувають поруч із нами, коли в нас усе гаразд. Вони радіють нашим перемогам. Облудні друзі – це ті, хто з’являється біля нас у важкі хвилини нашого життя і з сумними обличчями висловлюють «солідарність» із нами, тоді як насправді наші страждання втішають їх у їхньому жалюгідному існуванні. Під час кризи, яку я пережив торік, поруч зі мною з’явилося кілька людей, яких я раніше ніколи не бачив, і вони намагалися втішити мене. Я цього терпіти не можу.

– Зі мною буває те саме.

– Я дякую долі за те, що ти з’явилася в моєму житті, Марі.

– Не поспішай дякувати, нашим стосункам поки що бракує сили, і їх не можна вважати достатніми. А тим часом я вже думаю, чи не переселитися мені до Парижа або попросити тебе, щоб ти пожив у Мілані. У твоєму випадку, як і в моєму, це не дуже вплине на нашу роботу. Ти завжди працюєш удома, а я – в інших містах. Ти хочеш змінити тему розмови чи обговоримо цю можливість?

– Хочу змінити тему розмови.

– Тоді поговорімо про щось інше. Ти виявив велику мужність, написавши свою книжку. Мене особливо вразило те, що ти жодного разу не згадуєш про того молодика.

– Він мене не цікавить.

– Не може бути, щоб він тебе не цікавив. Не може бути, щоб час від часу ти себе не запитував: чому вона віддала перевагу йому?

– Я себе про це не запитую.

– Ти кажеш неправду. Мені хотілося б знати, чому мій сусід не розлучився зі своєю нікчемною дружиною, геть нецікавою, з вічною посмішкою на обличчі, яка не знає інших інтересів, крім дому, харчування, прогодування дітей та сплати рахунків. Якщо я себе про це запитую, то й ти запитуєш.

– Ти хочеш, аби я сказав, що ненавиджу його, бо він забрав у мене дружину?

– Ні, я хотіла почути від тебе, що ти йому простив.

– На таке я не здатен.

– Це справді важко. Але іншої ради немає. Якщо ти йому не простиш, ти весь час думатимеш про те, якого лиха він тобі завдав, і цей біль не мине ніколи. Я не кажу, що він має подобатися тобі. Я не кажу, що ти повинен його знайти. Я не стверджую, що ти повинен бачити в ньому янгола. До речі, як його звуть? Ім’я російське, якщо я не помиляюся?

– Мене його ім’я не цікавить.

– Он як? Ти навіть його імені не хочеш промовити. Це якийсь забобон?

– Його звуть Михаїлом, якщо тобі так хочеться знати.

– Енергія ненависті тебе нікуди не приведе. Але Енергія Прощення, яка виражається через любов, може позитивно перетворити твоє життя.

– Ти тепер схожа на тібетську проповідницю, чиї міркування дуже добрі в теорії, але незастосовні на практиці. Не забувай, я був поранений багато разів.

– Тому ти досі носиш у собі хлопчика, який плакав, ховаючись від батьків, і був найслабший у школі. На тобі досі можна розгледіти знаки того тендітного хлопця, якого цуралися дівчата і який не міг досягти успіхів у жодному виді спорту. На тобі досі залишилися шрами від тих несправедливостей, які тобі довелося витерпіти протягом твого життя. Але хіба в цьому є щось добре?

– Звідки ти знаєш, що таке було в моєму житті?

– Та знаю. По очах бачу. І нічого корисного це тобі не дало. Нічого, крім постійного бажання жаліти себе, адже ти був жертвою сильніших за тебе. Або бажання помститися тим, хто тебе кривдив. Тобі не здається, що ти тільки марнуєш свій час?