Пауло Коэльо - Переможець завжди самотнiй

Вона засміялася сама. Чоловік, який сидів поруч із нею, був дуже серйозний.

— Ви запитали в мене, хто я такий, — сказав він.

— Я не знаю, хто ти такий, але, бачу, ти добре знаєш місто. І можу ще додати: зустріч із тобою стала для мене справжнім благословенням. Протягом одного дня я пережила надію, розпач, самотність і приємне відчуття доброго товариства. Багато таких різних емоцій, поєднаних разом.

Він дістає з кишені дивний предмет — такий собі дерев’яний брусок, не довше п’ятнадцяти сантиметрів.

— Світ небезпечний, — каже він. — Незалежно від того, де ви перебуваєте, вам завжди загрожує небезпека зутрітися з тими, хто в будь-яку мить готовий напасти, пограбувати, вбити. І ніхто, повірте, ніхто не вміє захищатися. Ми всі перебуваємо в руках тих, хто сильніший.

— Ти маєш слушність. Але, схоже, цей дерев’яний брусочок ти носиш із собою саме для того, щоб ніхто не зміг учинити тобі зла.

Він відкриває верхню частину бруска й делікатним рухом художника, що кладе останній мазок на свою картину, тягне за кришку, що виявляється голівкою якогось напрочуд довгого цвяха. Промені сонця віддзеркалюються від блискучого металу.

— В аеропорту тобі б не дозволили пронести цю річ у літак, — сміється вона.

— Звісно, ні.

Морін з радістю подумала, що перебуває в товаристві чоловіка гречного, порядного, мабуть, багатого, але також спроможного захистити її від усіх небезпек. Їй невідома кримінальна статистика цього міста, але завжди треба думати про все, сказала вона собі подумки.

Для того й існують чоловіки — щоб наперед подумати про все.

— Звичайно, для того, щоб ефективно користуватися такою зброєю, треба точно знати, в яке саме місце уколоти. Хоч цей стилет і сталевий, проте він легко може зламатися, бо діаметр у нього малий і він надто короткий, щоб завдати серйозних ушкоджень. А без точності не буде й результату. Він підіймає стилет угору й притуляє його гостряком до вуха Морін. Її перша реакція — страх, але вона відразу змінюється збудженим зацікавленням.

— Ось одне з ідеальних місць, наприклад. Трохи вище, й кістки черепа захистять від удару. Якщо вдарити трохи нижче, влучиш у вену й людина може померти, але вона встигне відреагувати. І якщо вона озброєна, то вистрілить у відповідь, адже я дуже близько до неї.

Лезо повільно опускається, доторкаючись до її тіла. Воно ковзає по одній груді, і Морін розуміє: він хоче справити на неї враження й водночас розпалити її.

— Мені й на думку ніколи не спало б, що фахівець у галузі телекомунікацій може бути таким експертом у цій справі. Але якщо я правильно тебе зрозуміла, вбити цією штукою людину досить складно.

Вона ніби хотіла сказати: «Твоя розповідь дуже мене зацікавила. І ти мені цікавий як чоловік. Через мить, будь ласка, візьми мене за руку, й ми разом подивимося, як заходить сонце». Лезо ковзнуло по груді, але там не затрималося. Та цього було вже досить, щоб розпалити в ній бажання. Нарешті гострий кінчик стилета зупинився трохи нижче від її пахви.

— А ось тепер він навпроти вашого серця. Навколо нього ребра грудної клітки — це його природний захист. Під час бійки було б неможливо завдати тяжкої рани таким малим інструментом. Його лезо, безперечно, наштовхнулося б на ребро і навіть якби воно проникло в тіло, супротивник не втратив би багато крові й не був би виведений із ладу. Можливо, він навіть не відчув би цього удару. Але якщо вдарити ось у цю точку, удар буде смертельний.

Що вона робить тут, у цьому безлюдному місці з цілковитим незнайомцем, який розмовляє на такі моторошні теми? І тут вона відчуває щось подібне до розряду електричного струму, коли рука співрозмовника вгороджує стилет їй у тіло. Дихання їй перехоплює, вона хоче набрати у груди повітря, але втрачає тяму.

Ігор обіймає її за плечі — як і у випадку з Олівією — і прихиляє обм’якле тіло до спинки лави. Натягує рукавички й опускає її голову на груди.

Якби комусь заманулося заблукати в цей куток пляжу, він би побачив тільки жінку, що заснула на лаві, й подумав би:

«Стомилася, бідолашна… Набігалася, шукаючи продюсерів та дистриб’юторів».

Хлопчисько, який зачаївся за старим складом, — він любив ховатися тут і мастурбувати, підглядаючи за парочками, що обмінювалися пестощами, — уже гарячково набирав на своїй мобілці номер поліції. Він усе бачив. Спочатку він думав, що йдеться про жарт, але чоловік і справді вгородив стилет у тіло жінки! Поки не приїде поліція, він не наважиться вийти зі своєї схованки; адже той псих може в будь-яку хвилину повернутися, й тоді він пропав.