Пауло Коэльо - Переможець завжди самотнiй

Але таке воно є, життя. На нього не варт нарікати, і від нього нічого не варт сподіватися.

Вона дивиться в дзеркало на своє обличчя — хіба може якийсь чоловік зацікавитися нею? Треба повернутися до реальності, як він запропонував. Очі в неї стомлені, порожні, вона геть виснажена, як і всі, хто бере участь у цьому кінофестивалі, а проте знає, що треба боротися далі. Каннський фестиваль іще не закінчився, Джавіц ще може одужати, а можливо, її фільмом зацікавиться якийсь інший дистриб’ютор. Вона має квитки на перегляди фільмів інших продюсерів, має запрошення на святкові заходи, влаштовувані журналом «Ґала» (одним з найвпливовіших у Франції), і може використати своє дозвілля для того, щоб ознайомитися, як незалежні продюсери та кінорежисери Європи показують свої фільми. Вона повинна оговтатися якнайшвидше.

Що ж до цього люб’язного чоловіка, то ліпше їй попрощатися зі своїми ілюзіями. Вона повертається до столика, переконана в тому, що там уже сидять ті дві дівчини, проте за столиком нікого немає, крім того чоловіка. Він знову чемно підводиться й підсовує їй стільця.

— Я не відрекомендувалася. Мене звуть Морін.

– Ігор. Дуже приємно. Але ми урвали нашу розмову, коли ви сказали про те, що у вашому фільмі брала участь акторська трупа найвищої категорії.

Ось тепер у неї виникла можливість підколоти дівчат, які сидять за сусіднім столиком. І вона говорить набагато гучніше, ніж зазвичай.

— Тут, у Канні або на якомусь іншому фестивалі, щороку відкривають нових актрис і щороку великі актриси втрачають якусь велику роль — бо кіноіндустрія вважає, що вони стають надто старі, хоч насправді вони ще молоді й сповнені ентузіазму. Серед тих актрис, яких кінофестиваль відкриває (слухайте дівчата, слухайте!), декотрі обирають дорогу чистого гламуру. Хоч заробляють вони зовсім мало в тих фільмах, у яких знімаються, — усі режисери знають про їхні звички і здобувають із них якнайбільшу користь, — проте свої надії вони покладають на зовсім інше.

– І на що ж саме?

— На свою жіночу красу. Вони стають знаменитими й користуються своєю відомістю для того, щоб з’являтися на всіляких урочистостях, їх запрошують для рекламування різної продукції. Вони знайомляться з наймогутнішими у світі чоловіками та з найпопулярнішими акторами. Вони заробляють дуже багато грошей — бо вони молоді, гарні, і їхнім агентам вдається укладати дуже багато контрактів. Але насправді вони дозволяють водити себе за ніс своїм агентам, які постійно розпалюють їхнє марнославство. Вони стають мрією домогосподарок, підлітків, молодих актрис, які не мають грошей навіть на те, щоб поїхати до сусіднього міста, але які дивляться на них як на подруг, що живуть так, як хотілося б жити і їм. Вони й далі грають у фільмах, де їм платять тепер трохи більше, хоч у газетах пишуть про їхні величезні гонорари; це брехня, в яку не вірять навіть самі журналісти, але вони її публікують, бо знають, що читачам потрібні новини, а не інформація.

— А яка між ними різниця? — запитує Ігор.

Він усе більше розслаблюється, але не припиняє пильно стежити навкруг себе.

— Припустімо, ви купили комп’ютер, покритий золотими пластинами, на аукціоні в Дубаях і вирішили написати нову книжку за допомогою цього технологічного дива. Довідавшись про це, журналіст зателефонує вам і запитає: «Ну як працює ваш золотий комп’ютер?» Це буде новина. Справжня інформація, а саме, яку книжку ви написали, для нього не має ніякого значення.

«То, виходить, Єва одержує від мене новини замість інформації. Я ніколи про це не думав».

— Розповідайте далі.

— А час минає. Точніше кажучи, минають десь сім або вісім років. Несподівано для самої себе вона помічає, що її перестають запрошувати на ролі у фільмах. Прибутки від участі в усіляких урочистостях та в рекламних роликах швидко зменшуються. Агент здається набагато заклопотанішим, ніж раніше, — він майже не відповідає на її телефонні дзвінки. Знамениту зірку опановує обурення: як можуть так поводитися з нею, великим секс-символом, іконою гламуру? Насамперед вона в усьому звинувачує агента, вирішує змінити особу, що репрезентуватиме її, — і на свій превеликий подив бачить, що це його анітрохи не засмучує. Навпаки, він просить її підписати папір, у якому вона підтверджує, що все було між ними добре протягом їхньої співпраці, бажає їй усіляких успіхів, і на цьому їхні стосунки завершуються.

Морін окинула поглядом бар, чи не побачить де кінозірки, що її вона могла б навести як приклад того, про що розповідає. Як приклад актриси, котру ще вважають славетною, але яка вже зникла з екранів і сьогодні розпачливо шукає для себе якоїсь нової нагоди. Така актриса досі поводиться як богиня, досі зберігає неприступний вигляд, але її серце наповнене гіркотою, а змережана невидимими шрамами від пластичних операцій шкіра натягується від ботокса. Морін бачить ботокс, бачить сліди від пластичних операцій, але жодної з кінозірок минулого десятиліття тут немає. Можливо, в них уже немає грошей навіть на те, щоб приїхати на такий кінофестиваль. Тепер вони вшановують своєю присутністю якісь провінційні бали, рекламують такі продукти, як шоколад і пиво, досі поводячись так, ніби вони залишаються тими, ким раніше були, хоч давно вже ними не є.