Пауло Коэльо - Переможець завжди самотнiй

Схоже, вони обоє думають про одну й ту саму особу. Якщо це справді так і якщо це пастка, то втікати пізно — за ним уже пильно стежать і його заарештують, щойно він підведеться зі стільця. Ігор відчуває, як шлунок йому стискається, але чому він такий наполоханий? Адже лише кілька годин тому він сам намагався безуспішно віддатися в руки поліції. Він тоді обрав для себе роль мученика, запропонував Богові принести в жертву свою свободу, але Всевишній його жертви не прийняв.

А тепер, можливо, Небеса змінили свою думку.

Йому потрібно продумати, як захистити себе від подій, що зараз розгортатимуться: підозрюваного впізнали, жінка, яка прикидалася п’яною, вийде на передній план і дасть свідчення. Потім до зали увійде ще один чоловік і надзвичайно чемно попросить його відійти для невеличкої розмови. Він відрекомендується працівником поліції. У кишені Ігоря вони знайдуть щось подібне до тієї ручки, у яку вставляють перо, й ця річ не викличе жодних підозр — але там-таки лежить «беретта», що відразу викаже його. Перед очима в Ігоря в одну мить пробігає все його життя.

Застосувати пістолет і почати відстрілюватися? Але поліціянт, що розмовлятиме з ним, після того як вони встановлять його особу, безперечно буде не сам-один, його товариші стежитимуть за ними збоку, і його вб’ють, перш ніж він устигне зробити щось. А крім того він тут не для того, щоб убивати невинних по-варварському й без розбору; він виконує велику місію, і його жертви — або мученики кохання, як воліє він їх називати, — служать високій меті.

— Я не дистриб’ютор, — відповідає він їй. — Я не маю жодного стосунку до світу кіно, моди чи гламуру. Я працюю в галузі телекомунікацій.

— Чудово, — каже жінка. — То ти маєш гроші. Ти, певно, про щось мріяв у своєму житті, тому спроможний зрозуміти мене.

Ігор почав губити нитку розмови. Він покликав іншого офіціанта. Цього разу той підійшов, і він замовив дві філіжанки чаю.

— Ти хіба не бачиш, що я п’ю віскі?

— Бачу. Але я сказав, що зможу допомогти вам. А для цього ви повинні мати тверезу голову, добре усвідомлювати кожен свій крок.

Морін змінила тон. Після того як цей незнайомець зумів угадати, про що вона думає, вона ніби повернулася до реальності. А що як і справді він зможе допомогти їй? Уже багато років ніхто не намагався звабити її, промовляючи найвідомішу в їхньому середовищі фразу: «Я маю впливових друзів». Немає ліпшого способу змінити настрій жінки, як показати, що її жадають. У неї раптом виникло бажання підвестися, піти до туалетної кімнати, подивитися там у дзеркало, поправити макіяж. Але це зачекає; спочатку вона повинна подати очевидний сигнал, що його пропозиція її зацікавила. Атож, вона потребує товариства, вона відкрита для всіх сюрпризів долі — адже коли Бог зачиняє двері, Він відчиняє вікно. Чому на цілій терасі лише за цим столиком сиділа тільки одна особа? У цьому був якийсь потаємний сенс, був знак: вони мусили зустрітися.

Вона засміялася із самої себе. У тому стані цілковитого розпачу, в якому вона сьогодні перебуває, що завгодно могло здатися їй сигналом, виходом, доброю новиною.

— Насамперед я повинен знати, чого, власне, ви потребуєте, — сказав Ігор.

— Допомоги. Я маю вже готовий фільм із трупою найвищої категорії, який я сподівалася віддати для прокату одному з тих небагатьох, хто ще вірить у талант людини, котра не належить до системи. На завтра в мене була призначена зустріч із дистриб’ютором. Сьогодні я була на одному обіді з ним і зненацька помітила, що йому стало погано.

Ігор замислився. Либонь, і справді в реальному світі ми бачимо набагато більше абсурду, ніж у світі художньої вигадки.

— Я вибігла з того павільйону, довідалася, до якого шпиталю його повезли, й поїхала туди. Дорогою я вигадувала, щó я там скажу. Мовляв, я його подруга й ми приїхали сюди, щоб попрацювати разом. Я ніколи з ним не розмовляла, але я переконана в тому, що, коли людина опиняється в такій критичній ситуації, вона буде рада, якщо хтось опиниться поруч із нею.

«Вона просто хотіла скористатися з чужої трагедії задля власної вигоди», — подумав Ігор.

Усі вони однакові. Абсолютно однакові.

— А що означають ваші слова «трупа найвищої категорії»?

— Мені треба до туалетної кімнати, з твого дозволу.

Ігор як добре вихована людина також підводиться, надіває темні окуляри й, поки вона йде до дамської кімнати, намагається віднайти спокій. П’є чай, тоді як його погляд нишпорить по терасі. Начебто ніякої загрози не видно, але хай там як, а йому ліпше покинути бар, як тільки повернеться жінка. Морін вражена вишуканими манерами свого нового знайомого. Уже багато років вона не бачила, щоб хтось поводився згідно з тими нормами етикету, яких їх навчали їхні батьки й матері. Виходячи з тераси, вона помітила, що молоді й гарні дівчата, які сиділи за сусіднім столиком і, певно, чули частину їхньої розмови, дивилися на неї й усміхалися. Вона побачила, що він надів темні окуляри — мабуть, для того, щоб дивитися на жінок, а вони нічого не помітили. Можливо, коли вона повернеться, вони вже питимуть чай разом.