Пауло Коэльо - Переможець завжди самотнiй

— Ви говорили про два різновиди актрис.

— Так. Перед актрисами другої групи стоїть та сама проблема. Але з однією різницею, — її голос знову зазвучав гучніше, бо тепер дівчата за сусіднім столом виявляли до неї очевидний інтерес як до людини, що знає це середовище. — Вони знають, що краса минає. Їх не так часто можна бачити в рекламі або на обкладинках журналів, бо вони заклопотані тим, щоб удосконалити своє мистецтво. Вони навчаються, вони зав’язують стосунки з людьми, які можуть зіграти важливу роль у їхньому майбутньому, вони дозволяють використати своє ім’я та свою зовнішність у рекламі певної продукції, але роблять це не як моделі, а як рівноправні партнери. Вони заробляють менше грошей, звичайно. Але заробляють їх протягом усього свого життя.

І тут з’являється хтось такий, як я. Той, хто має добрий сценарій, достатньо грошей і запрошує їх до участі у своєму фільмі. Вони погоджуються; у них досить таланту, щоб чудово зіграти ролі, які їм доручають, і досить розуму, аби збагнути, що, навіть коли фільм не матиме великого успіху, вони принаймні продовжать своє існування на екрані, покажуть, що вони спроможні працювати й у зрілому віці, й матимуть шанс на те, що новий продюсер зацікавиться їхньою працею. Ігор також помічає, що дівчата за сусіднім столом слухають їхню розмову.

— Можливо, ліпше ходімо прогулятися трохи, — тихим голосом каже він. — У цьому барі ми в усіх на виду. Я знаю тут одне затишне місце, де ми зможемо помилуватися чудовим видовищем сонця, яке закочується за обрій.

Про таке Морін навіть мріяти не могла: її запрошують на прогулянку! Щоб помилуватися призахідним сонцем, хоч воно зайде ще не так скоро! Вона не почула від свого співрозмовника таких вульгарних і банальних пропозицій, як «зайдімо до моєї кімнати, бо мені треба перевзутися» і «нічого не станеться, обіцяю вам», але там нагорі почнеться нова розмова, й він скаже «я маю добрі контакти і знаю саме таких людей, які вам потрібні», водночас схопивши її в обійми й намагаючись вліпити їй перший поцілунок.

Чесно кажучи, вона зовсім не проти того, щоб дозволити поцілувати себе цьому чарівному чоловікові, про якого їй анічогісінько невідомо. Але ту елегантність, із якою він її зваблює, вона не забуде ще довго.

Вони підводяться з-за столика, на виході він просить, щоб рахунок надіслали йому в номер (отже, він живе в «Мартінесі»!). Коли вони виходять на Круазетт, він пропонує повернути ліворуч.

— Там менше людей. Та й краєвид думаю, кращий, бо сонце опускається там за пагорби, які затулятимуть його від наших очей.

— Хто ти, Ігоре?

— Добре запитання, — відповів він. — Я й сам хотів би знати на нього відповідь.

Ще одна позитивна риса. Він не починає розповідати, який він багатий, розумний, спроможний на те й на те. Йому лиш цікаво подивитися з нею на призахідне сонце, і цього досить. Вони мовчки пройшли в самий кінець пляжу, зустрічаючись із людьми всіх різновидів. З подружніми парами старшого віку, які нібито жили в іншому світі, що не має ніякого стосунку до кінофестивалю, з молодиками в чудернацьких костюмах, які бігли на роликових ковзанах, заткнувши вуха навушниками. З вуличними торговцями, котрі розіклали свої товари на килимках, прив’язавши до кожного з кутів такого килимка шворочки, щоб на перший сигнал про появу податкового інспектора вмить перетворити свою «вітрину» на сумку, й так вони дійшли до лави, що з якоїсь незбагненної причини була охоплена поліційною стрічкою — адже то була звичайнісінька лава з тих, які стоять на будь-якому майдані. Морін помічає, що її супутник обернувся кілька разів, ніби сподівався зустрітися тут із кимось. Але, мабуть, ішлося не про те — просто він побачив чиєсь знайоме обличчя.

Вони виходять на пірс, де човни трохи затуляють краєвид, але зрештою знаходять усамітнене місце, де сідають на лаву зі зручною спинкою. Вони тут самі-одні — навряд чи хтось може прийти туди ще, адже там нічогісінько немає й нічого не відбувається. Морін перебуває в чудовому настрої.

— Який краєвид! Ти знаєш, чому Бог вирішив відпочити на сьомий день?

Ігор не зрозумів її запитання, але вона провадить:

— Бо на шостий день, коли Він уже закінчував роботу й готувався подарувати людям чудовий і досконалий світ, до нього підійшла група продюсерів із Голлівуду. «Не турбуйтеся про решту! Ми самі подбаємо про кольорову плівку для зображення призахідного сонця, про спецефекти грози, про досконале освітлення, про звукове обладнання, яке імітуватиме плюскіт хвиль із такою досконалістю, що, слухаючи його, людина думатиме, що це шумить справжнє море!