Джоанн Харрис - Шоколад

Якби ж тільки ти сказав мені, як вчинити. Хоча б пальцями ворухнув. Або підморгнув. Хоч якось сповістив. Дав зрозуміти, що я прощений. Ні? Ти лежиш нерухомо. Чутно лише важке вш-ш-ш - памп приладу, що наповнює повітрям твої атрофовані легені. Я знаю, що одного разу ти опам’ятаєшся, зцілений і безгрішний, і моє ім’я буде першим словом, яке ти вимовиш. Як бачиш, я вірю в чудеса. Я пройшов крізь вогонь. Щиро вірю.

Сьогодні я вирішив поговорити з нею. Розумно, без взаємних докорів, як батько з дочкою. Мені здалося, вона має зрозуміти. Наше знайомство почалося не дуже вдало, і я сподівався, що ми все-таки зможемо знайти спільну мову. Бачиш, père , я був готовий виявити великодушність. Був готовий зрозуміти. Однак, наблизившись до шоколадні, я побачив у вікно, що біля прилавка стоїть бурлака, Ру. Його світлі очі вирячились на мене із глузливим презирством, типи, подібні до нього, інакше й не дивляться. У руці келих з якимось напоєм. Брудний комбінезон, довге розпущене волосся. У нього вигляд небезпечного громила, і мене на мить охоплює тривога за цю жінку. Невже вона не усвідомлює, яку загрозу викликає на себе, спілкуючись із такими людьми? Невже їй не страшно за себе, за своє дитя? Я вже хотів був піти геть, але мою увагу привернув плакат у вітрині. Хвилину я роблю вигляд, начебто розглядаю його, а сам потай з вулиці спостерігаю за нею, за ними обома. На ній сукня з якоїсь тканини соковитого темно-червоного кольору, волосся розпущене. До мене долинає її сміх.

Я знову звернув погляд на плакат. Він написаний нерівним дитячим почерком.

Я перечитую текст, у мені закипає обурення. До мене, як і раніше, долинає її голос, супроводжуючись дзенькотом скла. Захоплена розмовою, вона досі не помічає мене, стоїть спиною до дверей, вивернувши одну ступню, немов танцівниця. На ній глибоко вирізані туфлі без підборів з маленькими бантиками, надягнуті на босу ногу.

Тепер мені все зрозуміло.

Мабуть, вона віддавна планувала це, це свято шоколаду. Подумувала влаштувати його одночасно з найсвятішою із церковних церемоній. Напевно, виношувала свою ідею від дня карнавалу, коли з’явилася в нашому місті, – щоб похитнути мій авторитет, висміяти наші канони. Разом зі своїми приятелями з ріки.

Мені варто було б негайно ж піти, але я був занадто злий і, штовхнувши двері, переступив поріг шоколадні. Глузливо тенькнув дзвіночок, повідомляючи про мій прихід. Вона з посмішкою повернулася до мене. Якби хвилину тому я не одержав незаперечних доказів підлості її натури, я міг би заприсягтися, що вона щиро рада мені.

– Месьє Рейно!

Повітря просочене густим збудливим запахом шоколаду. На відміну від несмачного порошкового шоколаду, який я куштував у дитинстві, цей виливає соковиту терпкість, як запашні боби на кавових лотках на ринку, пахощі «Амаретто» й тирамісу, приємний аромат паленого цукру, який проникає мені до рота, викликаючи рясне слиновиділення. На прилавку парує срібний глечик. Я раптом згадав, що не снідав.

– Мадемуазель.

Я намагаюся говорити наказовим тоном, але гнів стискає мені горло, і замість праведного ревіння я лише обурено квакаю, як вихована жаба.

– Мадемуазель Роше… – Вона дивиться на мене запитально. – Я щойно ознайомився з вашим оголошенням!

– Дякую, – каже вона. – Вам чогось налити?

– Ні!

– У мене чудовий chococcino , [30] Чокочіно – кава з гарячим шоколадом ( італ .). – спокушає вона, – саме для вашого слабкого горла.

– У мене не слабке горло!

– Хіба? – Голос у неї вдавано турботливий. – А мені здалося, ви трохи хрипите. Тоді, може, grand crеme ? [31] Великий еспресо з молоком. Або все-таки кавовий шоколад?

Зусиллям волі я беру себе в руки.

– Я не стану вас турбувати, спасибі.

Рудий біля неї тихо реготнув і сказав щось своєю мерзенною говіркою. Мій погляд упав на його руки. На них сліди фарби, яка в’їлася в тріщинки й лінії на його долонях і кісточках пальців. Я стривожився. Отже, він працює? На кого? У Марселі поліція негайно заарештувала б його за нелегальну діяльність. При обшуку судна напевно можна виявити досить речових доказів – наркотики, крадені речі, порнографію, зброю, – щоб надовго запроторити його за ґрати. Але це Ланскне. Тільки дуже серйозний злочин змусить поліцію приїхати сюди.