Джоджо Мойес - Після тебе

У машині повисла тиша — щільна, як бетон, і крихка, мов скло. Я мовчки дивилася на кермо і чекала, поки знов зможу нормально дихати.

Потім завела машину — і сто двадцять миль додому ми їхали в тиші.

Наступні декілька днів я майже не бачила Лілі — і це мене влаштовувало. Коли я поверталася додому, крихти на столах та брудні чашки натякали, що вона тут була. Декілька разів, коли я поверталась, у квартирі була якась дивна атмосфера — наче щось тут відбувалося, тільки я не могла зрозуміти, що саме. Нічого не пропало і наче не змінилося, тому я списала все на те, що живу з людиною, з якою в мене не найкращі стосунки. Уперше я мусила визнати, що скучила за усамітненістю.

Я зателефонувала сестрі — у неї вистачило такту не казати мені: «Я ж тобі казала». Ну, може, тільки раз.

— Це найгірший бік батьківства, — сказала вона, наче я була матір’ю. — Ти завжди маєш бути безгрішною, милосердною, усе знати та вміти владнати будь-яку ситуацію. Іноді, коли Том погано поводиться чи коли я стомилася, я просто хочу піти і хряснути дверима. Або показати йому язика й сказати, що він придурок.

Саме так почувалась і я.

Муки на роботі сягали апогею. Мені доводилося співати собі заспокійливі пісеньки, навіть щоб примусити себе поїхати в аеропорт.

А ще й Сем.

Про нього я взагалі не думала.

Не думала про нього вранці, коли випадково бачила своє голе тіло в дзеркалі. Не згадувала його пальці, що ніжно пестили мою шкіру. Вони зробили мої шрами якщо й не менш помітними, то точно частиною нашої спільної історії, бодай на одну ніч. На одну ніч, протягом якої я відчувала себе знову живою та безтурботною. Я не думала про нього, коли бачила, як пари схиляються голова до голови над квитками — мабуть, на них чекають романтичні пригоди чи просто гарячий тваринний секс десь далеко звідси. Я не думала про нього дорогою додому щоразу, коли повз мене з сиреною проносилася швидка — а це чомусь траплялося неймовірно часто. І я точно про нього не думала вечорами, коли сама сиділа на дивані й дивилась якісь шоу по телевізору, за сюжетом яких не могла навіть прослідкувати. Я, мабуть, мала вигляд найсамотнішого запального порноельфа у світі.

Телефонував Натан і залишив повідомлення з проханням передзвонити. Я не була переконана, що так уже хочу почути чергову серію його неймовірних пригод у Нью-Йорку, тому записала цей дзвінок у свій уявний список справ, які ніколи не зроблю. Написала Таня — повідомила, що сімейство Готон-Міллерів повернулося на три дні раніше через якісь справи Френсіса. Дзвонив Річард — сказав, що мені відвели вечірню зміну з понеділка по п’ятницю. «Будь ласка, не спізнюйтесь, Луїзо, бо я маю Вам нагадати, що у Вас лишилось останнє попередження».

Тому я зробила єдине, що мені спало на думку: поїхала додому, до Стортфолда, гучно ввімкнувши музику, щоб не лишатися наодинці зі своїми думками. Я почувалася вдячною батькам. Зараз я як ніколи гостро відчувала потяг додому, до спокою традиційного недільного обіду з усією родиною.

— Обід? — Тато склав руки на животі та невдоволено виставив щелепу. — Е ні. Ми більше не обідаємо по неділях. Обід — це патріархальне пригнічення жінки.

У кутку скорботно кивав дідусь.

— Ні-ні, обідати тепер не можна. По неділях у нас бутерброди. Або суп. Суп, мабуть, не суперечить феміністичним догмам.

Тріна закотила очі, не підводячи їх від книжки, яку читала за обіднім столом.

— Мама пішла на заняття з поезії для жінок. Їх проводять уранці в неділю в освітньому центрі для дорослих. Навряд чи це перетворить її на Андреа Дворкін [27] Радикальна американська феміністка. .

— Бачиш, Лу? Тепер я маю знати всю цю маячню про фемінізм, а ця Андреа Дворкін, хай їй чорт, позбавила мене обіду по неділях.

— Тату, не драматизуй.

— Та де ж я драматизую? Неділя — це час для родини. У нас має бути родинний обід.

— Усе мамине життя — це час для родини. Чому ти не можеш дозволити їй хоч трохи часу приділити собі, врешті-решт?

Тато ткнув у бік Тріни згорнутою газетою.

— Це все ти винна. Ми з твоєю мамою були абсолютно щасливі — доки ти не почала їй розказувати, що вона нещасна. — Дідусь гаряче кивав. — Тут усе пішло шкереберть. Я не можу навіть подивитися спокійно телевізор — обов’язково вона називатиме «сексистськими» реклами йогуртів. Тут сексизм. Там сексизм. А коли я приніс додому газету «Sun», яку мені дав Ед Палмер, — хотів почитати спортивний розділ — вона жбурнула її в камін через третю сторінку [28] «Sun» — одна з найжовтіших британських газет. На третій сторінці традиційно друкується фото моделі топлес. . І вона постійно десь пропадає — я навіть не знаю де!