Джоджо Мойес - Після тебе

— Колготки.

— Ага, про колготки. Цим я хочу подякувати тобі. За все. Ти, мабуть, єдина людина, якій би він міг сподобатися. Хоча мені теж подобається, так що беру свої слова назад. До твоєї сукні личить.

Я простягла їй руку, щоб вона застібнула браслет — і повільно його повернула.

— Він чудовий.

Вона копнула щось ногою на долівці й на мить стала серйозною.

— Думаю, я тобі винна — бо через мене вкрали твої коштовності.

— Ти нічого мені не винна.

Лілі набула нової впевненості в собі. Дивлячись у її очі — зовсім як у батька, — я думала про все, що вона мені дала, навіть не підозрюючи про це. А потім вона боляче стукнула мені по руці:

— Ну все, годі тут нюні розводити, бо в мене туш потече. Ходімо принесемо решту закусок. До речі, ти знаєш, що в моїй спальні висить постер із трансформерами? І з Кеті Перрі? Хто це в тебе тут живе, блін?

Приїхала решта нашої групи «Жити далі», і всі почали хто зі страхом, а хто зі сміхом видиратися на дах. Дафна нарешті вилізла та полегшено зітхнула, тримаючи Фреда за руку. Вільям легко перестрибнув через останню сходинку — Наташа закотила очі, дивлячись на це. Усім надзвичайно сподобалися кульки з гелієм на ниточках, підсвічені неяскравим світлом. Марк поцілував мою руку та сказав, що таке відбувається вперше відтоді, як він започаткував групи підтримки. Я з подивом помітила, що Наташа і Вільям багато часу проводять удвох.

Ми з Лілі розставили їжу на столику, а Джейк узяв на себе обов’язки бармена та почав розливати шампанське, явно вдоволений такою відповідальністю. Вони з Лілі вдавали, що не помічають одне одного, — так завжди роблять підлітки, коли опиняються в компанії, де дорослі чекають, що вони почнуть спілкуватися. Коли вона зрештою наважилася підійти до нього та надто офіційно простягла руку, він повільно всміхнувся.

— Якась частина мене хоче, щоб вони потоваришували, а другу частину це страшенно лякає, — прошепотів мені Сем.

Я ковзнула рукою в задню кишеню його джинсів.

— Вона щаслива.

— Вона чудова. А Джейк щойно розійшовся зі своєю дівчиною.

— А що поганого в тому, щоб жити на повну, містере? — пожартувала я. Сем застогнав. — Та я жартую. Джейк у безпеці. Вона ще рік житиме в Оксфордширі.

— З вами двома ніхто не може бути в безпеці. — Він нахилився, і на дві секунди увесь світ зник у його поцілунку. — Мені подобається твоє вбрання.

— Не надто легковажно? — Я розправила смугасту спідницю.

У цій частині Лондона безліч вінтажних магазинів, і минулої неділі я на весь день загубилась серед вішаків зі старим шовком та перами.

— А мені подобається, коли ти легковажна. Хоча шкода, що ти більше не носиш отой костюм сексуального ельфа.

До нас наближалася моя мати, і Сем ступив крок назад. У мами в руках була ще одна пачка серветок.

— Як почуваєшся, Семе? Бачу, одужуєш?

Вона двічі приїздила до Сема в лікарню, турбуючись про нещасного, полишеного на лікарняні харчі. Привозила домашні сосиски та сендвічі з яйцем і майонезом.

— Уже краще, дякую.

— Тільки не перенапружуйся. Не піднімай нічого. Дівчата чудово з усім упораються.

— Ну, мабуть, почнемо, — сказала я.

Мама глянула на годинник, а потім роззирнулася.

— Може, почекаємо ще хвилин п’ять? Нехай усі вип’ють іще по скляночці?

Боляче було дивитися на її надто радісну, напружену посмішку. Сем підійшов до неї та взяв під руку.

— Джозі, а покажіть мені, будь ласка, оті салати. Я наче забув заправку принести.

— …А де ж вона сама?

Юрбу коло столика охопило якесь хвилювання. Ми всі повернулися на голос.

— Боже, це дійсно на даху! Томмі, а може, ти зі мною жартуєш?

— Бернард! — мама поклала серветки.

Над парапетом з’явилося татове обличчя. Він оглянув усіх присутніх, заліз нагору та радісно свиснув, побачивши вид на місто. На лобі блищав піт.

— Луїзо, матір Божа, нащо було влаштовувати все це так високо!

— Бернарде!

— Та ми ж не в церкві, Джозі. І взагалі, у мене новина.

Мама роззирнулася навколо.

— Бернарде, зараз не найкращий…

— А ось і новина!

Тато нахилився та обережно закотив обидві штанини: спочатку ліву, потім праву. Я побачила бліді гомілки, вкриті дрібними плямами. Усі мовчки стояли. Він витяг ногу вперед:

— Гладенькі, як у немовляти! Ну ж бо, Джозі, торкнися!

Моя мати нервово підійшла та провела пальцем по татовій нозі, а потім поплескала долонею.

— Ти сказала, що будеш сприймати мене серйозно, якщо я зроблю епіляцію воском. Ну ось.