Валерій і Наталя Лапікури - Наступна станція - смерть

Здесь есть возможность читать онлайн «Валерій і Наталя Лапікури - Наступна станція - смерть» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Современная проза, ua. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Наступна станція - смерть: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Наступна станція - смерть»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Наступна станція - смерть» - це черговий том книжкового-кінематографічного проекту «Інспектор і кава» або «Київський детектив у стилі ретро». Від моменту виходу в 2001-му році перших книг серіалу його герої здобули велику популярність не лише серед читачів - шанувальників детективів, а й ожили на телеекрані у кінематографічній версії проекту і були відзначені нагородами не тільки на конкурсах друкованих книг, а й на престижному Міжнародному фестивалі DetectiveFEST. Події, описані в обох повістях, що увійшли до цього тому, мають під собою реальну основу і реальних прототипів. Більше того - так склалося, що обидва автори були мимовільними свідками деяких епізодів: наприклад, жертву-транзитника, котрий, очманілий від підсипаної отрути бродив територією аеропорту, а всі приймали його за п’яного. Герої серіалу - старший інспектор Київського карного розшуку Олекса Сирота і його вчитель та наставник, ветеран міліції на прізвисько Старий - знову долають не лише об’єктивні складності розслідування таємничих убивств, а й шалений опір ревнителів «високої радянської моралі» із тодішніх компартійних органів.

Наступна станція - смерть — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Наступна станція - смерть», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

З того боку паркану ще якийсь двір. І двоповерхівка. Нам би з головного входу зайти, на вивіску подивитись, але навіщо. Якщо собака, впевнено тримаючи слід, веде нас до відчинених дверей чорного входу.

Вриваємося, біжимо по коридору до зачинених дверей, собака кидається на них і починає гавкати. З-за дверей густий розв’язний бас:

- І хто там бреше?

Що залишається після такої заяви? Ногою в двері, влітаємо всією бригадою - і остовпіли. Перед нами за столом с випивкою і закуссю стоять три міліцейських мордовороти в брудних білих халатах, наопаш форми.

Першим отямився старший патрульний. Сховав пістолет у кобуру і єхидненько так вимовив:

- Палкий привіт працівникам медвитверезника номер два від колективу міського карного розшуку.

Я моргнути не встиг, як пляшки і закусь зі столу зникли, а трійка переляканих витверезних сержантів уже переді мною навитяжку стоїть. Коли почули, в чому справа, дружно заголосили:

- Товаришу капітан, це не ми!… Ми йому нічого не робили! Це він сам!

- Що - сам? Роздягнувся догола, загорнувся в простирадло, переліз через два паркани на кладовище, заліг за кущики, прикрився віночками і задубів? Може, ви йому ще й налили на доріжку? Посошок…

- Дуба дав - сам. Тут, на койці. Ми нічого… ми навіть обмити не встигли… тільки роздягли, пішли душ вмикати, повернулись, а він уже не дихає.

- Звідки його привезли?

- Доставили з цього… же-де вокзалу. На нашому «луноході», тобто - транспорті. Ще за світло. Не буянив, не висловлювався, не погрожував…

- Може, він взагалі п’яний не був? Он у сусідній області теж доставили - і теж з вокзалу. Не висловлювався, не буянив… але теж помер. Від діабету.

- Та ні, горілкою від нього смерділо - будь здоров.

- Ну, чим від кого смерділо, і хто від чого вмер… чи найближчим часом преставиться - цим уже служба внутрішнього розслідування займеться. Ви, певно, і кишені йому вивернули?

- Ні! Тобто - так, але грошей у нього не було. Тільки документи.

- Документи, сподіваюсь, не викинули? А то, розумієш, нормального радянського громадянина десь уже чекають… а він - на пустирі лежить: мертвий, голий і в казенному простирадлі.

- Та ми що? Ми тільки перелякалися, що смерть на нас спишуть… А паспорт у нас, у нас! Перелякались ми…

- Тобто це ви його з переляку, як він був, голий, замотали в простирадло і швиденько скинули за якийсь паркан?

- Так думали - ніхто не докопається.

- Ага. Ніхто не докопається! А казенний штамп з номером витверезника на простирадлі - це для кого?

Люди мої потихеньку від сміху давляться. І тільки кінолог незадоволено констатував:

- Я ж казав - нічого було казенну собаку ганяти. Можна було пішки пройти і пивка по дорозі випити.

3.

Словом, почала наша Управа цей факт розкручувати. І посипалися кримінальні епізоди, як пір’я з казенної подушки. Виявляється, обслуга витверезника гроші у п’яних крала, рукам волю давала, а у жіночому відділенні особливо агресивних клієнток стригла «під нуль». Ну, паскудниками не наш відділ займався. Нам з головою небіжчика вистачило. Привезли його з «Києва-пасажирського». Документів у нього не було. Щоправда, від одягу тхнуло горілкою і лежав він на першій платформі, неподалік депутатської зали в стані, який здався залізничній міліції «глибоким алкогольним сп’янінням». Бо мужчина вже навіть не мимрив, а лише рукою відмахувався. Викликали спецмашину з витверезника. А треба було - «швидку». І негайно везти до токсикології. Якби здогадалися, бідолаху можна було б врятувати. Бо токсикологія вважай поряд з вокзалом - в Калінінській лікарні навпроти Політеху. А заодно вдалося б дізнатися чимало цікавого, але…

Щоправда, особу померлого ми встановили оперативно. Його, до речі, вже шукали. Я Старому так і доповів.

- Що за людина?

- П’ятдесят років. Працівник районної ланки. Аграрій.

- Що він у нашому місті робив?

- Транзитник. Повертався з відрядження. Кінцевий пункт - Рубіжне. Чекав поїзда на пересадку.

- За місцем проживання не дізнавався - сам він у це відрядження їздив чи з якоюсь особою жіночої статі?

- Сам. Один. Без баб-с. Хоча - міг у поїзді познайомитися. Чи на вокзалі. Часу у нього було достатньо. Добрих півдня.

- А що багаж? Навряд чи він у відрядження з одним портфелем їздив.

- Якраз із портфелем: окрім ділових паперів - труси-шкарпетки-зубна щітка. Поїздка термінова і короткострокова. Тож якщо і поживилася, то тільки гаманцем. Але як у ньому що й було, напевне у ресторані залишили. Хто ж у таку поїздку велику суму бере?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Наступна станція - смерть»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Наступна станція - смерть» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Наступна станція - смерть»

Обсуждение, отзывы о книге «Наступна станція - смерть» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x