Валерій і Наталя Лапікури - Наступна станція - смерть

- Як за великим рахунком, хлопче, то ми всі ці грабунки можемо й не розслідувати. Тільки час та папір переводити. Бо двоє вбитих тобою на автостанції - це розстріл з гарантією. Не відкрутишся.

- Доведіть, що то я!

- Ну, знов за рибу гроші. Ти ж про відбитки пальців чув або читав? На дурного ж не схожий, тож знаєш, що це таке. Карабіна твого ми й справді не знайшли. Але знайдемо. Я тобі всю його історію можу розказати. Але то таке… головне, що гільзи ти забрати не встиг. А на них - твої пальчики. Тож можна коней не гнати, а спокійненько підшивати відбитки до справи. Залізний доказ!

- Що мені світить?

- Я ж тобі казав: розстріл. Тільки не вигадуй друга Васю, котрий і карабіном бавився на Оболоні, і будівельників застрелив, а ти тільки пару разів у нього взимку зброю позичив і на зайчиків у Пущу Водицю вибрався. От звідки начебто твої відбитки на патронах.

- Спасибі за підказку.

- Будь ласка. Але врахуй: можеш Васю вигадати, Петю, Колю, яких ми, звісно, не знайдемо. Але для слідства це ще краще.

- Чому?

- Бо по вбивству не одна стаття є, а кілька. По одним - «зона» світить, але без розстрілу.

- Це в яких випадках?

- Це коли ти сам «партизанив». А з Васею, навіть якого не знайдуть, це вже інша класифікація. І стаття інша. Сімдесят сьома! Вбивство з корисливих мотивів у складі організованої групи з двох і більше людей. Однозначно розстріл. Тобі - так точно. Бо ти у нас в руках, а Васю ще шукати треба.

- А якщо без Васі?

- Господи, я ж тобі від самого початку про що кажу? Про те, що чудеса бувають навіть у радянських судах. Ти ударником комуністичної праці був? Був. Рекорди ставив? Ставив. «Вражих голосів» ночами не слухав? Політику партії та уряду під сумніви не ставив? Анекдоти про Брежнєва навіть на п’яну голову не розповідав? От бачиш! Судимостей, затримань, штрафів за перехід вулиці у невстановленому місці немає? Теж згодиться. Плюс дружина і двоє маленьких дітей. Думай, йолопе, тільки швидше!

Колишній ударник трохи помовчав, зрештою наважився і попросив помити руки і дати ще одну цигарку. Я, звісно: мий, можеш навіть мій рушник узяти, тримай цигарку, ось папір, ось ручка, пиши «щиросердне», а я даю тобі чесне ментівське, що за мною не заіржавіє.

Коли раптом двері - «ба-бах!». Крик із коридору: «Ми його у вас забираємо!» І лише після цього влітає таке собі прокурорське цабе у спідничці і ніжки іксиком. Фізія відповідна. А потім одразу:

- Ой, хто це вас так?

Це не до мене, це до затриманого. Вони там у прокуратурі всі ввічливі. Всім «викають», навіть безнадійним. «Партизан» одразу ожив і мовчки в мене пальцем тицьнув. Оцей, мовляв, нелюд роду людського. Прокурорша так на мене зиркнула, наче я її улюбленого котика у помийному відрі втопив.

- Ми його НЕГАЙНО забираємо! А з вами я не прощаюсь - готуйтеся. Ми не дозволимо розпускати руки!

Мене таке зло взяло, що я навіть не заперечив. Махнув рукою, мовляв, беріть оце лайно, ми не збідніємо. Вперше, чи що? Підписав папери без коментарів, випросив відгул, заліз у ванну, напився кави… і там таки у ванні заснув.

Точніше, спочатку я поцікавився, звідки така дивовижна оперативність у нашої прокурорської служби. На затримання баришня з нами не виїздила і взагалі не мала досі ніякого відношення до цієї кримінальної справи.

Якщо чесно, то я не просто поцікавився, а увірвався в кабінет до Старого і загорлав з порогу:

- Товаришу підполковник, яке це «б», а також «г», «д», «ж», «з», «м» і, звісно, «йо» нас прокурорським здає?

- Стосовно «з» - це ти що маєш на увазі? А, зрозумів, наш замполіт. Саме той.

- А це як у нього вийшло?

- Доки ви «партизана» з пляжу в Управу везли, він сів на телефон і розтеревенив, куди тільки встиг, що особливо небезпечний злочинець, який загрожував життю першого секретаря ЦК компартії республіки, заарештований.

- І звісно ж, завдяки замполіту, як представнику партії в правоохоронних органах. Ну, зараза!… Ні, не зараза. Гірше! Інфекція. Бубонна чума!

- Що ти хочеш, Олексо! Прокуратура спрацювала за принципом «хапай мішки, вокзал відходить!»

- Ще й погрожують, Іване Борисовичу!

- Хто конкретно?

- Ну, така: губки курячою дупкою, а ноги іксиком.

- А, ця! Олексо, щиро тобі раджу: тримайся від неї якомога далі.

- Та у мене на неї навіть на безлюдному острові…

- Синку, відставити! Інакше матимеш такого іксика на кар’єрі… і не тільки на кар’єрі… Негайно бери відгули і відіспись. А там подивимося. Може, пронесе. Особливо як цій… збентеженій за наші заслуги орден дадуть. Виконуй наказ!