Настя Абламська - По струні. vol.1 Початок піднесення

Я знаю, ти зараз поспішаєш, тому я буду говорити, а ти собі збирайся. Так навіть буде легше, якщо ти не з вертатимеш на мене уваги... Мені рідко сняться кольорові сни. Зазвичай закрила очі, темрява, відкрила очі і вже ранок. Часом щось снилося, але то було безглуздя. Хай це звучатиме банально, але коли я засинаю на тобі, я завжди бачу яскраві картинки: зимовий сад, море, радянські шпалери, ноги в лосинах, воду з-під крану, плоскогубці, котячу шерсть на дивані, дзеркало без зображення, наполовину пофарбовану батарею, аеропорт і ще багато чого незрозумілого, непов’язаного між собою.

Допоможи, – Чорний Ворон дає їй застебнути запонки.

Не рідко бувало, що мені снився ти. Нічого особливого ти там не робив, просто стояв і посміхався. Чомусь мені це запам’ятовувалось найкраще. А коли прокидалася, то цілувала тебе, бо ти тут і ти справжній.

Він стояв і дивився на неї чи то захоплено, чи то осуджено – грань здавалася мізерною. Їй навіть стало трохи лячно.

Наступного разу, коли знову побачиш мене там, лясни мене добряче, щоб я не здавався таким задоволеним.

Його знову кликали йти. Він тільки й оглянувся на шум.

Поцілував Христину.

Я постараюсь бути скоро.

Всі питання стосувалися його і майже на всі доводилось відповідати самостійно. Він грає неофіційно, тимчасово, на час, поки не закінчиться турне – це все, чим повинні обмежитись журналісти, але чим довше це продовжувалось, тим більше їх цікавили деталі. Як... Чому... За яких обставин... Чи важко було... Де... Навіщо... Що зумовило... А якби сталось... – безкінечний потік лився на його голову. Він втомився ще на перших хвилинах. Перерив зробити не дозволяють. Витягнув цигарку. Йому показують, що курити також не можна – не той час і місце. Він їх ігнорує. Здається, від нього нарешті відчепились – тепер можна і подумати.

Чомусь йому згадався Кульгавий, як він говорив йому, що він обов’язково повинен пов’язати своє життя з музикою. Чорний Ворон так і зробив, але тільки за власним рішенням. Його діло маленьке – затискати струни, коли це потрібно. Все інше його не обходить. І ця прес-конференція також.

Хтось розповідав йому, що в дитинстві хтось Кульгавому впустили ножа на ногу і той ніж відрізав йому пальця – відтоді він кульгає і носить своє ім’я. Бігати боляче, ходити також, а сидіти на місці він не хотів. Аби хоч чимось себе зайняти, взяв в руки гітару. Звідки взялась та страшна ворона, хлопчик не знав. Вона просто була, сиділа поруч, інколи на плечі. Вони втрьох (Кульгавий, Сопляк і ще хтось один, кого Чорний Ворон не зміг запам’ятати) жили на гроші, зароблені в переходах: Кульгавий грав соло, інші тільки підігрували. А Чорний Ворон сидів над старим, з’їденим міллю наполовину капелюхом і дивився то на блискучі монетки, то на байдужих перехожих. Ворона сиділа біля ноги свого хазяїна. Навколо тупіт, гамір і море-море музики. Згодом він навчиться відокремлювати одне від іншого, зосереджуватись на одному, поступово будуючи своє особисте середовище. Зараз же вони усі перемішались – нічого не зрозуміло. Чи знав він тоді, що колись сидітиме в задушливому місці, ненавидітиме пресу і себе, що прийшов на зустріч з нею, жалкуватиме про це і куритиме всім на зло? Фани стоять під дверима, слухають і давляться слиною. Їм байдуже хто ти, що ти, як дивишся на світ і по яких законах живеш. Ти публічна особа, значить всі повинні тебе обожнювати. За що? Та просто так. За те, що придумав образ ідола, якому вони сліпо поклоняються. Дурні тварини...

А ще тоді він не переймався майбутнім. Воно для нього чисте й безхмарне – як дозволяє його дитяча уява. Йому ще не доводилось розчаровуватись, бути у безвиході і спробувати цигарку – цілком безневинний хлопчик. У його віці навіть після чорних днів досі віриться у щастя, що все буде добре. Світ здається утопією, а те, що зараз навколо, то лише маленький острівок, де якраз зібралась уся нечисть. Скоро він його покине, обов’язково покине. Скоро...

Одного дня ця утопія вийшла із туману.

Вони награлись, зібрали грошей. Небагато, та все ж хоч щось. Вже збиралися йти, як до них підійшло кілька незнайомців. Чорний Ворон не зрозумів, що їм було потрібно, але чомусь Сопляк повільно відводив його рукою назад, шепнувши: беги! І він позадкував, невпевнено, прискорюючи крок. Різки поворот і бігом геть! Він біг швидко, як тільки міг. Здається, позаду хтось кинувся за ним, але він відірвався. Він не знав, навіщо це робить.

Через кілька годин він повертається. По дорозі проходить міст, бачить кров і плаваюче у воді тіло. Перший. Побитий, як собака, Сопляк сидів у напівтемряві, тихо стогнучи від болю. Поруч лежав Кульгавий. Другий.