Павло Шевченко - Волоцюги

Зрозуміло, усе це за вищим класом, і що особливо привабливо - ще й з оплатою. Прогулюючись Андріївським спуском, ізраїльським дівчатам доведеться хіба що попити кави в тамтешній клініці, ну, і заодно оглянутись у кабінеті гінеколога. Так би мовити, на знак подяки за спонсорську туристичну мандрівку.

Де набрати стільки й саме репродуктивних туристок? “Інсайт” раптово осяйнув - хто б міг подумати - під час подорожніх балачок з кумранським гідом пані Гуревич. Говорили про родини, дітей, мама Віра хвалилася своєю чемною військовозобов’язаною донечкою.

- Ще місяць, і у моєї Роніт, вважай, “дембель” - кінець армійській службі. - І що вони після цього роблять? - з цікавістю запитав Антон.

- На їх мові це називається “відірватися за повною програмою”! Пак, тобто, рюкзак за спину - і, зазвичай, “автостопом” по усьому світу. Я - “за”: після такого напруження дівчатка мають загоїти рани, знову стати дівчатками, бажано через нові враження у більш спокійних і мирних краях.

- От вам і потенційні туристки-рецепієнтки, - говорив солдат особливої місії вже власнику агенції, панові Гаді й уже за філіжанкою кави та півдеки неабияк популярної тут української “Хортиці”. - Відділення, роти, взводи! З грошима у вчорашніх солдаток не густо, здоров’я - відмінне, настрої - мандрівничі, усе це - далеко від дому…

- Ну, добре, але ж як мені підгадати з їх місячними, овуляцією? - розводив руками ізраїльський колега.

Маленька приватна клініка доктора Аді знаходилася в сусідньому Тель-Авіві, причому в його новому модерновому районі. Години дві їзди новенькою “Шкодою” і такою ж новенькою швидкісною магістраллю - вони на місці. Скляні глиби хмарочосів, затемнені від спекотного сонця пустелі, скрізь зелень - зрошувальна система підведена до кожного деревця, квіточки, травинки, європейські магазини, офіси, авто, ідеальна чистота - динамічна сучасна оаза!

Доктор Аді, схоже, давній партнер Гаді по спільному бізнесу, вже був у курсі, зокрема щодо того, з ким має справу. “Людина самої пані Перунші, тільки чомусь без серйозних повноважень, до медицини має стосунок лише тому, що цікавиться доказами жіночої реінкарнації Ісуса Христа. І взагалі - журналіст”. Приблизно так. Можливо, тому Аді відразу сказав, як відрізав:

- Хто, коли і скільки - можу взяти на себе, так і передайте пані Людмилі! Скажіть: туристам Індії, тобто нашим донорам, належить мати різні там щеплення - так? Я готовий їх робити, зрозуміло, за окрему плату! Гаді, думаю, при цьому в медичній картці знайдеться місце й для такої собі необов’язкової графи - ну, про жіночі справи? От тобі й банк даних! До того я особисто берусь за підбір та поставку до київської клініки звичайних клієнтів. У нас таких стражденних ізраїльських жінок, тим паче, за нижчу ціну, - хоч греблю гати.

Щоправда, виходило якось “некоректно”: національність євреїв споконвіку визначається стовідсотково по матері, а в Україні, зрозуміло, доведеться користатися яйцеклітинами українок…

- Господь простить, для чого ж тоді Судний день! - весело зауважив Гаді. Виявляється, в іудеїв є особливі 24 години на рік, коли можна тричі прочитати молитву “Кол нідре” (звільнення від попередніх обіцянок-клятв) - і маєш. Усе інше - глобалізація!

Ну, от - кінець місії. З глобалізаційним відчуттям виконаного обов’язку Антон нарешті добирався до готелю. Був вечір п’ятниці, десь близько сьомої. Місто прямо на очах почало завмирати.

Швиденько, як по команді, зачинилися магазинчики, кафе, ресторани, принишкли навіть голуби на міській площі. Антон хотів було зайти за анальгіном до аптеки, яка мала працювати цілодобово (щось розболілася голова!), - sorry! На вулиці - лише поодинокі перехожі, що до того ж розмовляли переважно російською. У вестибюлі готелю також тиша. Біля ліфта стояв одинокий скорботний портьє, який при появі Антона схилив голову й шанобливо запитав:

- Сер, вам допомогти чи ви…?

- А що… сталося?

Певно, зрозумівши, що не на того натрапив, готельний Харон-перевізник нарешті відкрив карти.

- Шабат, сер, шабат, з 19.00 у п’ятницю до 19.00 у суботу. Нічого робити не можна.

- Навіть натискати на кнопку ліфта?

- Навіть натискати на кнопку ліфта…

От що значить законослухняні глибоковіруючі іудеї! А справді - що написано в Біблії: “ І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, - вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, - день шостий.” Вечір п’ятниці! Вихідний цілком природно починається тут з 19.00 у п’ятницю і закінчується о 19.00 у суботу (здається, ще й місячний календар має якесь значення). А неділя - це для них вже звичайний робочий день.