Павло Шевченко - Волоцюги

Про Кумран професор також протуркотав тоді всі вуха. Схоже, що для нього існували лише два священних місця цивілізації - острів Тапробан та оці руїни й печери ессейської секти протохристиян. “Блаженних убогих, покірливих, лагідних, милостивих, чистих серцем, голодних та “спрагнених правди” ревнителів, що не тільки плакали за зруйнованим храмом свого Бога, єдино достойних свого Бога… “Їх було на початку всього 200 осіб, а перевернули вони увесь світ!”.

Антон тоді не володів “предметом”, а тому перевів мартінолютеранське на своє, ближче. Мовляв, у Росії ще в лютому 1917 року нара ховувалося також “усього” більшовиків (щоправда, трохи більше - до тисячі штиків), а в підсумку втнули не гірше… Масон Мартін перескакував з одного “факту” кумранської історії на інший, від спражнього кумранського праведника, лідера общини Ієшуа Бен Йосипа до Ісуса, “стовідсотково міфологізованого-переписаного апостолом Павлом”, від кумранських першохристиянських текстів до їх копій, новозавітних євангелій, що, мовляв, “далеко не одне й те ж”.

Черговим шоком для Антона стали тоді чи не “останні” аргументи професора щодо його нав’язливої ідеї про реінкарнацію Жінки-Ісуса. Ну, Мартін, емансипат-гінекократ! Посилаючись і на Біблію, і на кумранські тексти, він звично сипав на голову знесиленого однобунгальника:

- Згадай чи не першу публічну появу Ісуса на людях - власному весіллі в Кані Галілейській. Усупереч правилам “чистих”, боговибраних кумранців, що навіть у думках не допускали долучення простих смертних до відлюдькуватих членів общини та її таємних знань, Учитель дозволив приєднатися до нього й “нечистим” - одруженим чоловікам, калікам, і, що узагалі було неприпустимо, - жінкам! Уявляю, чого коштувало аскетичному проповідникові вичавити із себе вперше за 33 роки: жінка так само, як і чоловік, здатна грішити перед Богом, отож вона має такі ж - якщо не більші - права на спасіння! Воістину революційна ідея рівності, яка згодом стала вершиною Христового народно-жіночого вчення.

- Майже по-нашому: ”Нехай дівка грішить, а то не буде у чому каятися!” - зазвичай іронічно зауважив Антон. Та професор не реагував на сторонні втручання у свої павутиноподібні конструкції.

- Далі - більше. Член кумранської общини як рівний до рівних несе своє Слово в дім збирачів податків, а також… грішних “блудниць і повій”.

На очах свого шокованого гордовитого єдиновірця захистив свою дружину - колишню розпусницю Марію Магдалину і простив її гріх: “бо багато вона полюбила”. Навіть припустити, що саме таке міг сказати і зробити вкрай ортодоксальний чоловік тієї жорстокої доби - неможливо! Його устами знову раптово заговорила реінкарнована Жінка!

В Євангеліє від Хоми знову ні сіло, ні впало - зчепився з Симоном Петром: жінка рівна чоловікові! Мовляв, я сам поведу її - щоб “вона могла стати живим духом, подібним вам, чоловіки”. І слухай що при цьому ще каже: “Бо кожна жінка, яка зробить себе чоловіком, ввійде до Царства Небесного”. Окрім іншого - хіба це не прямий натяк на можливість реінкарнації-перевтілення! А далі в ньому взагалі заговорила буддистська бодхисаттва Гуань Інь: щоб там не було - він “воскресить жінку з мертвих”, тобто прийме до суто чоловічої кумранської общини, і вона займе місце серед еліти. Власне, за це вони його і…

Як це професорові вдалося ознайомитися з Євангелієм від Хоми - у Новому заповіті такого наче немає…

- Отож - викинули, а я навіть строфу пам’ятаю - 114-та!..

- Мартіне, я вже втомився від твого шпурляння каменюк у бік фальсифікаторів святого християнського письма. Біблію писали 40 авторів трьома мовами протягом 1500 років: державні діячі, селяни, військові, рибалки, релігійні учителі - навіть виночерпій царя! А ще редакторів скільки! По собі знаю: як не наступай на горло власній пісні, а бодай п’ять копійок вставиш у чужий текст. Корпоративна вселенська творчість, тобто безвідповідальність!

Ну, Лютер, блін, дістав! Знає ж бо: абсолютної істини немає, вона - не комп’ютерний косяк риб з реклами мобільного оператора. Сказавши “Це - істина!”, ми тим самим паралізуємо розум, пошуки істини. Чи не того ж досягнув його тезка, німецький монах Мартін Лютер, який на початку ХVІ століття піддавав от такому ж бунтівному сумніву папське прочитання Біблії? Мовляв, римські жреці не так розуміють Слово, його істинне розуміння - ось так і тільки так! Що з того его вийшло? Лютер отримав статус реформатора, а от його послідовники - гори трупів. У вирі тридцятилітньої війни й насилля, боротьби за інше - протестантське слово полягло тоді понад 100 000 німецьких селян! А країна розкололась на дві окремі держави.