Михайло Бриних - Шахмати для дибілів - цейтнот доктора Падлючча

- От же ж не можуть, суки, шоби хреста святого не обригать, - сокрушався він, питаясь привести себе в порядок, якшо так можна назвать розмазування потусторонньої жидкості по брюках.

Міша глотав слину, будто йому лічили зуби, но в остальному держався молодцом, як догадався доктор, професіонально глипнувши на штани ученіка в області таза.

- Тепер пора переступить чіртог, мій мальчік… Ступай за мною, - проронив доктор і толкнув двері, на которих свєркала нова бронзова табличка із лаконічним написом: Д.І.Крамар.

Канєшно жи, застукати дірєктора Дворца Піонерів в расплох не получилось. Наївно було полагать, шо цей посіпака тьми - настіки глухий пиньок.

- Признаюсь чесно, вам удалось мене німного здивувати! - восклікнув Дєніс Іванович, отсалютувавши доктору стаканчиком молока. Він розвалився в креслі, як старий гангстер, а ноги в новіньких блістящих туфлях схрестив на столі.

Доктор Падлюччо, принципіально не поздоровкавшись, підійшов до краю длінного дірєкторского стола й усівся на стуло, жестом показавши Міші, шоб і він не стовбичив, як осика.

- Не ожидав я, мілий доктор, шо ви наважитесь на це одчаяне глупство, ісполніне дішового героїзма. А впрочім, це у вашому характірі… А з Тамарою - це ви напрасно… І хто вас тіки учив так з женщинами обращацця? - Дєніс Іванович надмєнно хіхікнув. Потім мєдлєнно перевів взгляд на Мішу й іспитав на ньому дриль свого ацкого взгляда.

- Тобі ж, нещасний мальчік, я міг би тіки посочуствовать. Якби, канєшно, міг… - Довольний каламбуром, Дєніс Іванович убрав ноги зі столу, сів ровнінько й трохи нахилився вперед, як класний керівник. - Як кажуть у таких випадках амириканці, тобі просто не повезло, парінь…

Тим часом доктор глянув на часи й довольно хмикнув, попутно переконавшись, шо в кабінєті єзть тілівізор. Попередній хазяїн цієї должності все поривався викинуть бісовський ящик, которий з годами все сильніше його раздражав. Но, видно, не успів.

- Ітак, отважні дурачки, дозвольте для проформи запитати: чєм обязан? - вичекавши паузу, Дєніс Іванович водив глазами від доктора до Міші, будто слідив за ігрою в пінг-понг. - А впрочім, облишим еківоки. Якби ви не додумались до етого странного наскока, ми всіравно сьоні стрілись би. Причому саме в цьому кабінеті. Прикиньте, яка іронія судьби?

Мовчання гостей начинало напрягать Дєніса Івановича.

- Я так і думав, шо світська бесіда у нас навряд чи вийде. Чим же вас занять? Невже прийдеться знову іграть у шахмати?! - цього разу дірєктору Дворца Піонерів удалось розвеселити себе по-настоящому.

- Хоть як це странно і нілєпо, но фігури вже розставлені з утра. - Крамар звертався до Міші. - А ти, бідняга, нібось і не догадувався про це, правда? Я стіки років знаю твого наставніка, що можу допустить найгірше… Навірняка він парив тобі мозг загадками, а саме главне попросту забув сказать…

По цих словах Дєніс Іванович мєдлінно й урочисто, як на брачній церимонії, возвисився над столом.

- Не бачу повода тянуть різіну й жонглірувать словами. Начнем, пожалуй. Кстаті, - просіяв Крамар, - спиціально для вас, доктор, я припас один малінький, но ефектний сюрпризєц. Право же, як жалко, шо ізбранний - не ви, а який-то неповнолітній засранєц. Признайтесь, доктор, шо час од часу думаїте про це. Ну, шо ето не зовсім справедливо… Я ж угадав?!

Падлюччо тожи встав, надмірно виправивши спину.

- Як на те пішло, то і я признаюсь, шо заготовив для вас, Дєніс Іванович, одну пікантну неожиданность.

- Так-так-так-так-так… - оживився дірєктор Дворца Піонерів, імітіруя одного шибко культурного тілівидучого. Доктор отловив намьок:

- Ви абсолютно праві нащот того, шо мій сюрприз - теливізійного свойства. - Падлюччо знову глянув на часи. - Більше того, прямо щас його преподнесуть у прямому ефірі. Так шо, єслі вам інтірєсно, можите взглянуть… У новозтях на п’ятому каналі.

Злобно прищурившись, Дєніс Іванович нашарив на столі пульт і направив його на ящик.

- Ну-ну, полюбопицтвуєм.

Новини на п’ятому якраз кончались, - ведуча в студії об’явила, шо зара буде сюжетєц про культуру.

“Як стало ізвєсно п’ятому каналу від власного кариспандєнта, сьогодні на японському інтернет-аукционі “Мамуна” був виставлений унікальний лот - невідома раньше рукопісь третього чимпіона міра Хосе Рауля Капабланки, катора ніде і нікада не публікувалась. Єслі точніше - йдеться про тєкст шахматної партії, сиграної одним із вілічайших шахматних гєніїв світу. Ця рукопісь, свого часу подарена Капабланкою своїй другій жоні, княгині Ользі Чубаровій, много років пролежала в часних архівах і ніхто дажи не догадувався про її існування. Тим боліє парадоксальним можна щитать той факт, шо рарітєт був мгновєнно проданий на аукционі за 350 000 доларів. Нашому каріспандєнту вдалося встановити ще один удівітільний факт: калікционєром, которий виложив таку крупніньку суму бабла за аркуш паперу з шахматною нотациєю, являєцця дірєктор київського Дворца Піонерів Дєніс Іванович Крамар. Ми, канєшно, від усієї душі поздравляєм нашого співвітчизника з такою атлічною покупкою, і попитаємся в наступних випусках предоставить вам, дорогі зрітєлі, камінтарій цього істинного цінитиля шахмат, а такжи попробуїм вияснить, откуда у скромного чиновника стіки бабліща. Харошого вам дня!”