Юрий Щербак - Бар'єр несумісності

Ми цілком поділяємо визначення М. М. Амосова, як єдино правильне, тверезе й позбавлене будь-якого сентименталізму та гуманітарного кокетства: «Людина є системою, здатною сприймати зовнішні впливи, виділяти з них інформацію, переробляти її з формуванням численних моделей на різних поверхах і впливати на довколишній світ за багатоповерховими програмами».

«В найзагальнішому вигляді, — каже далі М. М. Амосов (і ми з ним цілком погоджуємось), — людина — це автомат із програмним керуванням… Я гадаю, що не треба лякатися слова «автомат»., коли його вживають стосовно людини. Межі складності штучних автоматів неосяжні вже зараз, хоча вони тільки-но почали свій шлях. З другого боку, це слово підкреслює, що людина не може раптово проявлятись у чудесних рішеннях та діях, які не були б обумовлені її вродженими властивостями й попередньою історією навчання й розвитку. В основі діяльності людини лежить програма, закладена в ній самій, а не десь поза нею. Ні про яку «свободу волі» як протилежність детермінізму не може бути й мови». (М. М. Амосов, «Моделювання мислення й психіки», 1965, стор. 95–96).

Якщо не «свобода волі», то що саме?

Програма.

Програма — той єдиний всесвітній закон, той космічний порядок речей, котрому підлягає все суще; закон, який не знає винятків, бо всі можливі винятки теж запрограмовані, теж передбачені в межах імовірності. Щодо цього все суще рівне перед програмою — і амеба, котра під впливом хімічних подразників спрямовує свій рух (позитивний чи негативний хемотаксис), і людина, поведінка котрої обумовлюється трьома типами програм:

а) для себе (забезпечення існування даного індивіда) — суто егоїстична, біологічна програма (захист, добування їжі);

б) для роду (розмноження й виховання потомства) — основа всякого кохання, побудована на міцному ґрунті прагнення людини до насолоди (гедоністичний інстинкт);

в) для виду (забезпечує збереження й розповсюдження виду Homo Sapiens як такого) — здебільшого альтруїстична, суспільна програма.

13. Питання полягає в тому — чи переможе в процесі еволюції ця загальнобіологічна програма для всього людства, чи гору візьмуть тенденції самовинищення? Я вірю, що програму для виду буде реалізовано. Але в чому конкретно вона полягає? В якому напрямку йде еволюція? Якою стане людина через тисячу років? Як вплине на неї цивілізація?

Що цивілізація впливає, й що далі то більше впливатиме на людину — в тому немає ніяких сумнівів. Вже зараз ми є свідками парадоксальних змін демографічного й загальнобіологічного характеру. З одного боку, різко, в неймовірно швидкому темпі зменшилась дитяча смертність і захворюваність; щеплення проти дифтерії, поліомієліту, кору, туберкульозу змінили обличчя поколінь у більшій мірі, ніж будь-які інші фактори історії; одночасно з цим збільшилась тривалість людського життя, що теж наклало свій відбиток на сучасне суспільство. З другого боку, людство зіткнулось з низкою нових, нечуваних досі проблем: підвищення радіаційного фону призвело до зростання захворюваності дітей на білокрів'я; застосування різних сильнодіючих ліків та отруєння води, ґрунту й повітря хімічними речовинами викликало загрозливе поширення алергічних захворювань; покращання умов харчування, масове вживання у великих кількостях алкоголю, жирів, цукру разом із одночасним підсиленням «стресів» — нервових навантажень, висуває перед нами драматичну проблему подальшого зростання смертності серед людей молодого віку від інфарктної хвороби; вже зараз у Сполучених Штатах вмирає від інфаркту міокарда щорічно близько 600 000 чоловік — і ця цифра має тенденцію до зростання. Постаріння суспільства призводить до збільшення кількості психічних захворювань, підриває генний фонд людства, загрожує звироднінням і розповсюдженням спадкових хвороб.

Чи є вихід із цього зачарованого кола?

Відповідь на це дасть експеримент.

Лауреат Нобелівської премії, співтворець лазерів професор Чарлз Таунс вважає, що Homo Futurus (людина майбутнього) буде значно меншого розміру, може, навіть, зовсім маленька. Цього можна буде добитись шляхом певних генетичних перебудов і гормонального керування процесом росту. Маленькі люди вимагатимуть значно меншу кількість їжі, менші мешкання, менші й дешевші технічні засоби зв'язку. Зрештою, людину можна буде звести до розміру бактерії — це одразу вирішить усі світові проблеми.

Лондонський біохімік доктор Рекалдін пропонує замінити людські білки хлорофілом, із тим, щоб у людській шкірі відбувались процеси фотосинтезу, як у рослині. У разі реалізації цього проекту людство складалося б з однієї — зеленої — раси людей-квітів. Зникла б вічна примара голоду.