Юрий Щербак - Причини і наслідки

— А де Бадяк? — голосно гукнула Куля, хоч кімната була зовсім маленька. Жадан пригадав учорашню репетицію і оте ідіотське слівце — темпоритм .

З-за ширми вийшов Бадяк, який видався Жаданові вже не таким гарним, як учора, коли стояв на сцені в яскравому освітленні.

— Марусю, — звернувся він до медсестри за ширмою, — кінчайте перев'язку самі. До мене комісія прийшла.

Його, мабуть, уже попередили, бо без зайвих слів він витягнув амбулаторну карту хворого Чорнодуба В. І., карту призначення щеплень та історію хвороби померлого. Однак Жадан не схопився одразу за ці папери, хоч йому й кортіло швидше зазирнути в них, а спитав Бадяка:

— Розкажіть, будь ласка, як усе було?

— Ну, як було? — знизав Бадяк плечима. — П'ятого жовтня він звернувся до мене. Глибокі укуси в потилицю й шию. Хоча з хірургічного погляду не такі вже й страшні.

— А як його лисиця укусила в шию?

— Та тут діло темне. — Бадяк скинув білу шапочку й запустив п'ятірню в густу чорну чуприну. — Бачите, цей Чорнодуб — людина дивна….

— Що означає — дивна?

— Не такий, як усі. Мені сказав, що сидів біля річки, рибалив. А лисиця буцімто кинулася ззаду на нього й учепилася мертвою хваткою. А потім відпустила його й побігла далі. Але я щось не вірю…

— Чому?

— Зроду не чув, щоб лисиці так кидались на людей.

— А я чув, — сказав Жадан. — І не тільки чув. Бачив.

— Вам і карти в руки, — ображено стулив губи Бадяк. — Ви із столиці, все знаєте, а ми люди темні.

— Не треба так, лікарю, — по-дружньому мовив Жадай. — Я просто хочу знати всі обставини… А чому ви не повірили Чорнодубу?

— Він якось дивно поводився. Я думаю — може, він п'яний лежав десь у полі? Ото і погризли його. А може, навіть наркотики. Бо коли прийшов до мене — від нього не смерділо горілкою. Але однаково був не такий, як усі.

— Він що, зареєстрований у наркологічному диспансері? — спитав Жадан.

— Та боже борони, — сказала Куля.

З-за ширми вийшла, спираючись на палицю, літня жінка в червоному баєвому халаті й білій хустині.

— Ніякий він не п'яниця, — втрутилася вона в розмову. — Просто несповна розуму. Як дитя мале. А так — людина хороша. Руки золоті. Мухи не зобидить. Коли мені прийти, Микитовичу?

— Через три дні, — мовив Бадяк. — І скажіть, щоб ніхто поки сюди не заходив.

— Розумію, — пошкандибала до виходу жінка. — Діло серйозне, раз з Києва…

— А мені що робити? — спитала, зашарівшись, молоденька медсестра, стрельнувши поглядом у бік Жадана.

— Сиди тут, Марусю. Може, щось треба буде.

Медсестра, наче відвідувачка, сіла на краєчок кушетки, прикритої білим, не першої свіжості простирадлом. Стільці були зайняті гостями.

— І що ж ви йому призначили? — нетерпеливилася Кротова.

— Все, що треба за схемою. Це ж ваша схема? — звернувся Бадяк до Жадана, показуючи на великий аркуш паперу, що лежав у нього на столі під склом. Це була складена Жаданом схема лікування тих, кого покусали тварини: у центрі контурна постать людини з піднятими догори руками, наче людина ця здавалася в полон; так воно й було, бо ті, хто приходив сюди, в травматологічні відділення, здавалися на милість медичного персоналу, від якого залежало життя людини, тільки не абстрактної, безособової, намальованої на папері, а реальної, з плоті й крові. Голова й кінчики пальців мальованої людини були заштриховані — від цих зон стрілки вели до тексту, в якому точно вказувалися препарати, які слід ввести хворому, та їхні дози. Науково-організаційний відділ інституту видав друкарським способом велику кількість цих схем, які були вислані у всі області України на допомогу практичним лікарям. Жадан пишався своєю схемою, яку називав алгоритмом лікарського мислення. Але були й такі, що дивилися на контурну людину як на добру шпаргалку, що не підведе в складних випадках. Офіційні інструкції відзначалися великою заплутаністю, й більшості хірургів важко було в них розібратися.

— Призначено, — вів далі Бадяк, взявши карту щеплень, — антирабічний гамма-глобулін по нуль п'ять мілілітра на кілограм ваги хворого, усього — тридцять кубиків, плюс двадцять п'ять щеплень культуральної вакцини Мідатова по п'ять мілілітрів. Плюс три ревакцинації.

— Все правильно, — задоволено підтвердила Кротова. — Вони в мене, Євгене Петровичу, знаєте, як вимуштрувані? Лікар Бадяк якраз у цьому році навесні проходив спеціалізацію. Ваші схеми є в кожному районі.

— Дозвольте? — попросив Жадан карту щеплень й уважно прочитав її. І одразу ж побачив те, що підозрював, чого боявся.