Кейт Аткинсон - Руїни бога

— Джентльмени, ваша ціль сьогодні…

Що, Нюрнберг? Попри присутність начальства, кімнатою прокотився роздратований шепіт досвідченіших екіпажів — «Господи», «На Бога», австралійське «Капєц». Це далекий виліт углиб ворожих територій, майже утричі довший, ніж на Рур. Червона нитка тяглася до цілі майже по прямий, без звичних зигзагів.

Високопоставлений офіцер розвідки — жінка із суворим обличчям, яка підходила до своїх обов'язків украй серйозно, — встала й пояснила їм важливість цілі. Нюрнберг не бомбардували вже аж сім місяців. Місто, значною мірою, неушкоджене, попри те, що там величезна база СС і «горезвісна» машинна фабрика «МАН» — відколи розбомбили завод «Сіменс» у Берліні, саме у Нюрнбергу виробляли прожектори, електричні мотори «і таке інше».

Офіцерка вела далі: місто мало й символічне значення — Гітлер влаштовував там масові мітинги, воно у самісінькому серці ворога. Це похитне їхній бойовий дух. Вони мали розбомбити залізничну сортувальну станцію, але той, хто скине бомби раніше, зачепить середньовічне місто, «Альтштадт» (сказала вона, невдало імітуючи німецьку вимову). У них багато запалювальних снарядів, старі дерев'яні будинки добре горять.

У тому Альтштадті народився Дюрер. Тедді виріс при двох гравюрах Дюрера у вітальні Лисячого закуту — на одній — заєць, на другій — пара білок. Офіцерка не згадала Дюрера, її більше цікавив протиавіаційний захист і прожектори, позначені на карті зеленими і червоними целюлоїдними накладками. Екіпажі теж болісно-уважно вдивлялися у ці позначки — що довше вони дивилися на довгу і пряму червону нитку, то тривожніше їм ставало.

Проте передовсім їх, і Тедді також, засмучував місяць. Місяць сяяв незвично яскраво, він світитиме на них, як монета, з неозорого темного неба. Тривога посилилася, коли їм сказали, що летітимуть крізь прогалину в обороні при Кельні. «Навряд чи» ту територію на цьому етапі сильно охороняють, — сказали їм. Та невже? — подумав Тедді. Маршрут пролягав неподалік від лінії захисту Руру і Франкфурту бази нічних винищувачів і радіомаяків Іди й Отто, навколо яких кружляли вороги, що чигали на них, як яструби на голубів.

Тоді слово взяв офіцер з метеорологічного відділення й розповів їм усе про швидкість вітру, хмарність і прогноз погоди. Він сказав, що є «імовірність» непоганого хмарного покриття на шляху туди й назад, яке «може» приховати їх від винищувачів. Від слова «імовірність» вони нервово засовалися на своїх місцях. Від слова «може» стало ще гірше. Слово «непоганий» теж нічого не обіцяло. Над ціллю буде ясне небо, — сказав він, хоча перші загони, які мали знайти ціль, вже повідомили про купчасті хмари на висоті трьох тисяч метрів — екіпажам цю інформацію не передали. ЇМ потрібно, щоб навпаки: щоб хмари затягли довгий маршрут і приховали їх від винищувачів, а місяць освітив ціль.

Командир зізнався Тедді: він «не сумнівається», що рейд скасують. Тедді поняття не мав, хто взагалі таке придумав. Ціль сподобалася Черчіллеві. Ціль сподобалася Гаррісові. А Тедді — ні. Хоча, мабуть, Гарріс і Черчілль чхати хотіли на його думку.

Технічні спеціалісти озвучили належні зауваги. Навігаторам пояснили маршрут і поворотні точки. Радистам нагадали, на яких вони будуть частотах. Бомбардирам повідомили, який брати бомбовий вантаж, яке має бути співвідношення запальних снарядів і бризантного заряду, з якими інтервалами й коли скидати бомби, якого кольору маркери цілі. Всім нагадали колір дня. Всі знали про літаки, збиті своїми ж, бо вони випустили сигнальні вогні не того кольору.

А тоді настала черга Тедді. Прямий маршрут у 426 кілометрів над добре захищеною ворожою територією, у яскравому місячному сяйві, де майже напевно не буде хмар. Щоб підтримати бойовий дух (образ спокійного і впевненого в собі лідера), він спробував згладити ці похмурі факти — ще раз наголосив на важливості Нюрнберга як промислового і транспортного центру, ударі по бойовому духу ворога і таке інше. За маршрутом у винищувачів будуть і інші цілі, які відволічуть їх від прогалини над Кельном. Простий прямий маршрут зіб'є ворога з пантелику, а ще вони збережуть пальне, раз не будуть петляти — а отже, зможуть взяти більше бомб. Летіти по прямій — менше втомлюватися, швидше дістатися до цілі, швидше повернутися в безпеку, додому. Треба триматися тісною формацією. Завжди.

Він знову сів. Вони йому довіряли, це було видно з рішучих облич. Вороття нема, тож хай краще вилетять у доброму гуморі. Немає нічого гіршого, ніж злітати у пригніченому настрої, ніби прямуєш на забій. Йому згадався Дуйсбург — остання операція його першого строку, як нервувався екіпаж, певний, що вже не повернеться. Хоча двоє, звісно, таки не повернулися: Джордж і Вік. З початкового екіпажу «Д-Джиги» лишилися тільки він і Мак. Він отримав листа від Мака — той писав, що одружився, провів медовий місяць на Ніагарському водоспаді, «чекаємо на малого». Для Мака війна скінчилася.