Кейт Аткинсон - Руїни бога

Весілля було скромне, згодом Тедді подумував, що, може, варто було влаштувати пишніше святкування. Урсула і Бея стали їм і гостями, і дружками, і свідками. Урсула привела Щасливчика з червоною стьожкою на нашийнику:

— А ось і твій дружба, Тедді.

Вони так і не замінили обручки з універмагу на щось дорожче, хоча дешевий сплав часом лишав на пальці Ненсі негарне чорне кільце. Утім, Тедді купив їй перстеника з діамантом, нехай і маленьким, коли народилася Віола.

— То ми заручені, — сказала Ненсі, коли вони під руку походжали пляжем після сніданку. Вони здолали смугу гальки й протитанкових їжаків, щоб дістатися грубого бурого піску при воді, який проступив із відпливом. Пес хлюпався у хвилях. Інколи Тедді кидав йому камінця, але той був надто захоплений новим для нього морем, щоб відволікатися на буденні собачі розваги і приносити камінця назад.

— То ми заручилися, — і далі радісно повторювала Ненсі. — Це так архаїчно. Яке походження цього слова?

— Мабуть, від рук, рукостискання, — сказав Тедді, не зводячи погляду із пса.

— Звісно, звучить схоже на правду, — вона стисла йому руку, а Тедді згадав вчорашню офіцерську дружину.

Ненсі посміхнулася йому і спитала:

— Ти щасливий, милий?

— Так.

Тоді він уже поняття не мав, що взагалі значить це слово, але раз вона хотіла, щоб він задекларував свою втіху, то без проблем. («Помилкою було б, — сказала Сильвія, — прирівнювати любов до щастя»).

— Я хотів тобі розповісти, — він нарешті здався і вирішив подарувати Ненсі анекдот про «Галіфакси», у якому відмовив їй учора, — сидів я у їдальні на тому тижні, в карти грав. Тієї ночі в нас мав бути виліт, на Вупперталь, то по обіді завжди все стихає, коли ти вже перевірив все перед польотом і просто чекаєш на інструкції… — він відчув, як її рука обм’якає. Він би радо вислуховував її розповіді з життя, якби вона ними ділилася. — Мені продовжувати?

— Звісно.

— Ну, а тоді я почув двигун літака — у цьому нема нічого дивного, аж раптом Сенді Ворзінґтон, навігатор мій, просовує голову в двері офіцерського клубу та й каже: «Ходи, Теде, тут новий “Галіфакс” — “Марк ІІІ». Він значно кращий, хвіст геть інший, — Ненсі нашорошила вуха, як уважна учениця, рада запам'ятовувати нудні факти. — Але річ не в тім, хоча мені й це важливо, бо це порятує багато життів. Хай там як, я позичив велосипеда і помчав до злітної смуги — їдальня звідти далеко, база велика… — Ненсі підняла гілку, яку хвилі викинули на берег, і жбурнула в море — пес мить повагався, чи варто її витягувати, але врешті не став. А Тедді вів далі: — А літак саме котився вздовж паркану по периметру до місця зупинки. І ти не повіриш, хто прилетів!

— Ґерті?

Нарешті він привернув її увагу.

— Так, Ґерті. Ото була несподіванка.

Старша сестра Ненсі була у допоміжному повітряному транспорті, переганяла літаки між базами, заводами й ремонтними частинами. Вона отримала посвідку пілота ще до війни — Тедді їй шалено заздрив. Чоловіки з ескадрильї Тедді дуже поважали дівчат («жінок», — виправила Ґерті) з допоміжного повітряного транспорту, хоча не завжди в тому зізнавалися. Вони літали на чому випаде — на «Ланках», на «Москітах», на «Спітфайрах», навіть на американській «Летючій фортеці», яка збила б з пантелику більшість пілотів.

— Думаю, це твій, — сказав командуючий офіцер до Тедді, коли вони з Ґерті милувалися новим літаком.

— Мій? — перепитав Тедді.

— Ну, ти ж у нас командир ескадрильї, то, думаю, хай у тебе буде найкращий літак.

— Літає він добре, — докинула Ґерті. Так «К-Квіні» і стала його літаком.

Ґерті зустріли як почесного офіцера й запросили на чай до офіцерської їдальні («І булочки! Чудово!» — хоча булочки якраз були поганенькі). Так склалося, що їй навіть не довелося повертатися потягом: на базі був літак, який потрібно було доправити до ремонтної частини, щоб вирівняти покручений фюзеляж. Літак не розрахований на такі різкі рухи, як у штопорі (та й він сам теж на таке не розрахований, — часто думав Тедді). Протягом свого короткого візиту Ґерті не причарувала нікого, крім, може, командуючого офіцера, який зауважив, що в неї «нерви, як троси» — вона, як і Вінні, була прямолінійна й не дуже гарна. Тедді уклав рейтинг привабливості дівчат («жінок») Шоукросс — підозрював, що всі цим грішили, — від найменш миловидої Вінні до Ненсі та неземної Беї. У душі він вірив, що Бея з них найпривабливіша, але відданість Ненсі не дозволяла йому так думати. Коли вони були молодші, Г'ю якось сказав: «Кожна дівчинка у Шоукроссів менша і гарніша за попередню». Міллі, середульшу, ця теза найбільше роздратувала б.