Ахмед Рушди - Флорентійська чарівниця

Вони, як заведено, ввійшли до палат імператора дверима для жінок, сіли за філігранною горіхового перегородкою із мармуровою інкрустацією, і стара Ґульбадан із самого початку все зіпсувала. Їй не треба було звертатися безпосередньо до незнайомця, але почувши, що він розмовляє їхньою мовою, їй захотілося відразу взятися до справи.

– Гей, ти! Іноземцю! Що то за байка, з якою ти пройшов півсвіту, аби нам розповісти?

Саме так йому і розповідали, клявся іноземець. Його мати була принцесою зі справжнього чаґгатайського роду, прямим нащадком Чингісхана з династії Тимура, сестрою першого Могола, імператора Індії, якого вона називала «Бобром». (Коли він це сказав, Ґульбадан Беґум випростала за перегородкою спину.) Йому нічого не було відомо про точні дати чи місця, а лишень те, що йому розповіли і що він зараз мав честь повторити. Його мати називалася Анжелікою, і вона, як він твердив, була могольською принцесою, найвродливішою жінкою, яку коли-небудь хтось бачив, незрівнянною чарівницею, яка неперевершено зналася на зіллі й страхітливих для всіх замовляннях. За її молодости, у Самарканді, її брата, короля Бобра, взяв в облогу узбецький полководець на ймення Повелитель Полин, який вимагав віддати її як викуп за Гарантію недоторканности Бобра після здачі міста. А тоді, бажаючи скривдити її, Повелитель Полин передав її як подарунок на поталу своєму молодому водоносові Баші Сако. Двома днями пізніше на тілі Баші Сако почали з'являтися чиряки, чумні бубони, що звисали з-під пахв та промежини, а коли вони лопнули, він помер. Відтоді ніхто навіть пальцем не смів торкнутися чаклунки, аж поки вона нарешті все ж таки не прийняла незграбне залицяння Полина. Минуло десять років. Повелителя Полина розбив перський король Ізмаїл у битві біля Марва на березі Каспійського моря. Принцеса Анжеліка знову стала трофеєм.

(А тепер уже й Гаміда Бано відчула пришвидшене серцебиття. Ґульбадан нагнулася до неї й прошепотіла їй на вухо якесь слово. Королева-мати кивнула головою, і на очах з'явилися сльози. Служанка Бібі Фатіма також заплакала, просто так, для годиться.)

Перський король, своєю чергою, був розбитий Османлі, або ж Оттоманом, Султаном…

Жінки за перегородкою вже не могли стримувати почуттів. Королева Гаміда Бано була не менш схвильована, ніж її вразливіша братова.

– Мій сину, ходи до нас, – промовила вона голосно.

– До нас, – повторила, як луна, Бібі Фатіма.

І король над королями підкорився. Потім Ґульбадан щось шепотіла йому на вухо, а він непорушно слухав. Затим він повернувся до Бірбала з трохи здивованим виглядом.

– Жінки підтвердили, – повідомив він, – що частина цієї історії їм відома. Бабур, а треба казати «Бабар» – це старе чаґганайське слово, що означає бобер, а цей «Полин» також перетворюється у Шібан або Шайбані Хана, а сестру мого дідуся Бабара, яку всі знали як одну з найбільших красунь, захопив Шайбані після поразки Бабара під Самаркандом; а Шайбані через десять років розбив перський Шах Ізмаїл коло містечка, що називалося Марв, і сестра Бабара потрапила до перських рук.

– Перепрошую, Джаганпанаг, – промовив Бірбал, – але це ж була принцеса Ханзада, якщо я не помиляюся? Аякже, історія Ханзади відома. Наскільки я знаю, Шах Ізмаїл повернув її Шахові Бабару на знак дружби, і вона жила у великій пошані в колі королівської сім'ї аж до своєї кончини. Дивовижно, що цей іноземець знає про її долю, але він не може бути її нащадком. Так, вона народила Шайбані сина, але хлопчик загинув від рук перського Шаха того ж самого дня, що й тато. Отже, розповідь цієї людини неправдива.

Тут знатні королівські дами за перегородкою закричали:

– Там була ще одна принцеса!

А служанка відлунювала:

– …цеса!

Ґульбадан заспокоїлася.

– О світлий королю, – сказала вона, – у нашій родинній історії є темна пляма.

Чоловік, що назвав себе «Маґором дель'Амором», тихенько стояв у серці могольської імперії, а найвисокопоставленіші жінки у найменших подробицях вели мову про генеалогічну історію роду.

– Дозвольте мені, всезнаючий королю, нагадати вам, що були різні принцеси народжені у різних дружин та в різних подружжях, – сказала Ґульбадан. Імператор ледь чутно зітхнув; Ґульбадан же, ніби сполохана папуга, почала підніматися по гілках родинного дерева, і вже важко було сказати, на скількох із них їй треба посидіти, перш ніж вона зупиниться. Зате його тітка була майже приголомшливо небагатослівна.