Ірина Солодченко - Перекручена реальність

– У прокурора є питання?

Прокурор – висока яскрава жінка років сорока. Струнка, гарна, доглянута, з пухкими губами. На голові – бучна стрижка, закріплена лаком. Блакитна сукня облягає струнку фігуру. Ніяка спека їй не страшна, від неї пашить не потом, а дорогими парфумами.

– Так, Ваша честь. Скажіть, будь ласка, якими боєприпасами заряджаються спецзасоби?

– До газової зброї – шумові й газові набої…А на травматичні набої мають право лише судді й працівники судів, працівники правоохоронних органів і прокуратури, їхні близькі родичі, особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві і яким загрожують. Також журналісти і особи, які беруть участь в охороні громадського порядку. Ми попереджаємо всіх власників, що їм не дозволяється використовувати травматичні набої.

– А металева шайба? Чи легко вона знімається? Чи можна її видаляти?

– Шайба знімається легко. Але її можна видаляти тільки при чищенні зброї.

– Питань немає.

– У потерпілої є питання?

– Немає.

– Представник потерпілої… Адвокат Щеглова…

– Скажіть, що дає відсутність перетинки при пострілі?

– Перетинка зменшує швидкість.

– Питань немає.

– Адвокат підсудного…

– Чим зовні відрізняються між собою газові шумові й гумові кулі?

– Майже нічим. Маркування зверху пластмаси може бути яким завгодно. Мається на увазі, що маркування мусить бути певних кольорів. Та справа в тому, що маркування – не вітчизняне. В Україні є лише один завод набоїв, але вітчизняні набої дуже неякісні …

– Чи можна перевірити, як людина сприйняла інструктування, що запам'ятала?

– Ні, звичайно… Справа в тому, що газові пістолети не зовсім ефективні, при пострілі половина газу розпорошується. І, може бути, щось дістанеться твоєму опонентові. Тому за Законом про зброю у першому читанні, всі громадяни, які досягли 18 років, мають право на травматичні спецзасоби. Та поки що цей закон не набув чинності.

– Чи можна на вигляд визначити який набій – гумовий або з дробом?

– Візуально ні.

– Все, питань немає.

– Підсудний, маєте питання?

– Так, маю. Чи можна травмувати аби вбити людину гумовою кулею?

– Ви знаєте…. Можна втопитися навіть у ложці супу…Я знаю випадки, коли вбивали сліпим патроном. За гумову кулю таких випадків не знаю, бо вона – зупиняючої дії.

– Питань немає.

– Добре… Тобто нами встановлено, що підсудному Забарову видали пістолет, при реєстрації якого він був ознайомлений з порядком зберігання зброї. При перереєстрації зброї порушення конструкції не встановлено.

– Підсудний, ви згодні?

– Згодний.

– Свідок Банасевич, дякуємо. А суд переходить до допиту свідка Кулика. Ваше прізвище, ім'я по батькові.

– Кулик Анатолій Анатолійович.

– Коли ви народилися?

– 15 листопада 1972 року.

– Де працюєте?

– Охоронцем у торговельно-разважальному комплексі «Гуантанамеро».

– Де проживаєте?

– Вулиця Єсеніна, будинок 2.

– Суд вам роз'ясняє, що ви викликані в судове засідання для допиту як свідок по кримінальній справі за обвинуваченням Забарова Миколи Олександровича в навмисному вбивстві й незаконному носінні вогнепальної зброї. Суд вам роз'ясняє, що у відповідності з 63 Конституції України й ст. 69 прим Кримінально-процесуального Кодексу України ви маєте право давати показання рідною мовою, на тій мові, якому ви вільно володієте, користуватися послугами перекладача й заявляти відвід, знати по якій справі ви викликаєтеся й допитуєтеся, користуватися замітками, документами в тому випадку, якщо ваші показання стосуються яких-небудь розрахунків, які важко тримати в пам'яті. Ви можете відмовитися від дачі показань у відношенні себе, членів родини й близьких родичів, одержувати відшкодування коштів на ваш виклик у судове засідання й при наявності відповідних на те підстав ви має право на забезпечення заходів безпеки. Вам ваші права зрозумілі?

– Так.

– Суд вас попереджає про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, за дачу свідомо неправдивих свідчень. Це зрозуміло?

– Зрозуміло. …

– Чи знайомий вам підсудний, якщо так, то з якого часу й у яких відносинах ви перебуваєте?

– Ми познайомилися три роки тому, коли я прийшов на роботу в експедиторську фірму, а Микола там працював менеджером.

– Чи є у вас підстави його обмовляти, говорити про нього неправду?

– Ні, ми завжди були в добрих стосунках.

– Чи знали ви потерпілого Прокопчика?

– Ні, не знав.