— Оце, — показую птаха усім присутнім, — зображення сокола. А Ґерай знаєте, як перекладається? Сокіл! Це – золота пайцза, видана ханом Девлет–Хаджі–Ґераєм Рахмат–Ґераю на право намісництва! Нащадками того Рахмата втрачена і знов знайдена у 1941 році професором Ізюмським–Інжировим під час розкопок у Криму!
— Ну, і що? – не розуміє ажіотажу небіж коханої барона.
— А те, що цю пайцзу вилучив у 1942 році з Кримського музею той, як ти кажеш, жевжик.
Я враз схаменувся, але Ріхард, на щастя, вдруге пропустив повз вуха таке неделікатне визначення його дядька.
— Але, — веду далі я, — не зміг через якісь обставини вивезти її до Німеччини і віддав на збереження твоїй тітці. А відтак – планував до неї повернутись!
— І вона, виходить, з цією бляхою все життя його чекала? – дивується Віктор.
— Через цю, як ти кажеш, бляху вся каша і заварилася! Через неї я міг втратити Віолетту, бо її злочинці викрадали!
— Що? Тебе викрадали?
Ну, правильно. Він же нічого не знає про події останніх днів. Ми розповідаємо Віті–Шухеру усі наші пригоди, перебиваючи і доповнюючи одне одного.
Він уважно вислуховує нас, потім бере пайцзу:
— Я думаю, ніхто не заперечуватиме. Ти стільки пережила через цю бляху, що маєш повне право розпоряджатися нею, — і віддає раритет Віолетті. А вона тулиться до мене:
— Якби не Олексій, нічого би не вийшло. Так, Ріхарде?
Німець дає згоду. Здається, він у такому стані, що погодиться з чим завгодно. Тільки–но він отримав такого весільного подарунка, що вони з його Лоттю (мало не написав – Ізольдою Златокудрою) зможуть, якщо заманеться, кинути роботу і до кінця своїх днів насолоджуватись аристократичним життям.
— А ми подзвонимо тому Селіму, який шукав цього жетона, аби він не поспішав їхати з України, і разом з ним вже в понеділок відвеземо цього значка до Інституту археології. Скільки він там обіцяв, — хитро мружиться моя Віолетта, — тим, хто знайде доказ?
Я таки у захваті від цієї жінки! Здається, моя самотність остаточно закінчилася. Сподіваюся, вона з цією думкою погодиться…
Кінець
Київ, 2008
1 А без неї – і сучасної одеської поетичної школи!
2 Та лише за справжні стегна Джей–Ло – слава Колумбові та хай живе Південна Америка!
3 Не всі тепер і второпають, яка на той час то була крутизна!
4 Поширена безкоштовна антивірусна програма.
5 ІP–адреса – це унікальний ідентифікатор комп’ютера, підключеного до мережі Інтернет, використовуваний протоколом ІP для доставки і маршрутизації пакетів. ІP–адреса являє собою 32–розрядне (за версією ІPv4) чи 48–розрядне (за версією ІPv6) двоїчне число. Зручною для людини формою запису ІP–адреси (ІPv4) є запис у виді чотирьох десяткових чисел (від 0 до 255), розділених крапками, наприклад, 217.10.32.5.
6 Такий ВНЗ дійсно існує; не вірите – переконайтеся самі: http://www.duikt.edu.ua/ (Олексій Дем’яненко)
7 Якщо вам незрозуміло, про що це – подивіться тут: http://www.ls.iatp.org.ua/index.php?go=h03 (Він же)
8 Ясон (Язон) — у давньогрецькій міфології герой, щоочолив групу древніх греків, котрі плавали в Колхіду по золоте руно на кораблі «Арго», за що отримали прізвисько – аргонавти.
9 Щось подібне було написано у циркулярі ЦК ЛКСМ України щодо проведення дискотек.
10 Специфічна компактна сітка для продуктів (від рос. авось – а може, може–таки, либонь, ачей, на галай–балай), призначена для носіння у кишені на випадок під кодовою назвою «А раптом щось з продуктів викинули?». Щезла разом із розвиненим соціалізмом.
11 Зірка японського єдиноборства бушідо, багаторазовий чемпіон світу.
12 Центральний, традиційно найпрестижніший район Києва (якщо ви читаєте цю виноску, виходить – ви жодного разу не бували у столиці?)
13 Я так тоді зрозумів, і в тому була моя помилка: was linked from означає «був пов’язаний», а зовсім не «мав зв’язок».
14 Така експозиція в Іванкові дійсно існує. (С.Б.)
15 У східних єдиноборствах – дуже сильний удар ногою.
16 Такої модифікації українських пістолетів «Форт», наскільки мені відомо, не існує. Якщо нашим зброярам подобається ця назва – хай беруть безкоштовно, я не заперечую (Сергій Батурин)
17 Хто не знає, повідомляю: Віолетта італійською – фіалка.
18 Речові докази
А без неї – і сучасної одеської поетичної школи!
Та лише за справжні стегна Джей–Ло – слава Колумбові та хай живе Південна Америка!
Не всі тепер і второпають, яка на той час то була крутизна!
Читать дальше