Валерій Лапікура - Короп по-чорнобильськи

От і доводиться сучасним нащадкам Мойсеєвим у скрутну хвилину хапатися за Інтернет чи енциклопедію. А колись нормальний юдей в цій ситуації пхався у двері до ребе.

Кого ми ще забули? При синагозі був хедер - єврейська релігійна школа для хлопчиків. Викладача хедеру звали меламед. На великі свята до містечка приїздив іудейський проповідник - магід. Серед них були надзвичайно популярні оратори, куди тобі сучасним нардепам.

Обов’язкова приналежність кожної синагоги - шамес. З одного боку - він звичайний служка, найнижча особа в храмовій ієрархії. А з іншого - дивовижна річ: ані у Горація Сафріна, ані в інших зібраннях єврейського фольклору ми не знайшли жодного анекдоту саме про шамеса. Здавалося б - хто він такий, оцей, котрий будить тебе щоранку і виганяє з хати на молитву? Ходяча мішень для безкарних жартів і кпинів. Як там у відомого в першій половині ХХ століття письменника Олексія Свірського? - “Шамес, справжній хороший шамес має бути бідним, як сільський пастух і дітоздатним як Іаков”.

Природно, що поєднання двох таких чеснот (чи нещасть?) неминуче робило із шамеса філософа. Наш земляк - одесит Ісаак Бабель увічнив в одному з оповідань дивовижну пораду, яку він одержав в молодості від шамеса синагоги биндюжників - Ар’є-Лейба: “Припиніть скандалити за вашим письмовим столом і заїкатися на людях. Скандальте на майданах і заїкайтеся на папері”.

Що ж, скористаємося порадою синагогального служки і перейдемо до суті нашої розповіді.

Отож, історія перша, початок теж класичний. Єврей приходить до рабина…

Єврей приходить до рабина:

- Ребе, хіба це життя? Я, дружина, п’ятеро дітей - і всі в одній кімнатці.

- Знаєш що, - каже рабин, - найми служницю.

- А навіщо мені служниця?

- Не питай! Найми - і все. А через тиждень прийдеш і розкажеш.

Минуло сім днів. Єврей приходить знову:

- Ой, ребе, у мене таке пекло, таке пекло, а не життя! Дружина зі служницею гиркається зранку до ночі, діти скиглять, а у мене голова розривається.

- Не проймайся дрібницями, втішив його рабин, - тепер купи козу.

- Ребе, та ви що? Яка коза? У мене не те що хліва - комірчини немає. Картоплю під ліжком тримаємо.

- То нічого. Знайдеш для неї якийсь куточок. Чекаю тебе через тиждень.

Минув тиждень, єврей уже не приходить, а приповзає:

- Ребе, ґвалт! Кари єгипетські! Страшний суд! Баби кричать, діти плачуть, по всій долівці бруд і козячий послід, а сморід! Сил моїх уже немає.

- Ага! Вже немає, - втішився рабин, - все йде згідно мудрості Талмуду. Дозволяю тобі продати козу.

Ще сім днів пройшло. Єврей з’являється вчетверте. І вже не такий затурканий:

- Ну що вам сказати, ребе? Як ми того смердючого мекала позбулися, то стало якось навіть легше. Щоправда, як продавали, то на ціні стратили, зате маємо трохи спокою.

- Буде ще краще, дурню. Тепер дозволяю тобі вигнати служницю.

Єврей послухав - і прибіг не через тиждень, а на третій день.

- Ой, ребе, слухайте, який же ви мудрий! Хто сказав, що у мене пекло? У нас рай! Хто сказав, що у нас одна мацюпусінька кімнатка? У нас же справжній палац!

Від авторів:тепер ви зрозуміли, звідки та іронічна порада людям, котрі скаржаться на кепське життя: «купи козу»? Євреї зі Станіславщини (нині це Івано-Франківська область) вважали, що таку могутню психотерапію вигадав ребе з містечка Отині, неподалік Коломиї. Подільські іудеї вважали, що окрім бердичівського рабина, такого геніального у своїй простоті способу позбуватися завищених вимог до життя ніхто би просто незугарний був би придумати. «Що ви розказуєте? - обурилася Лапікуриха. - Так це ж було у нас у Чорнобилі!»

Так ото ж, про чорнобильських євреїв.

Один із них влітає до хати рабина з криком і плачем:

- Ребе, рятуйте, мій єдиний син збожеволів.

- Чоловіче, для початку заспокойся. А потім уже розказуй, чого це раптом він у тебе здурів.

- Ви собі тільки уявіть, ребе: вертаюсь я додому, зазираю до сина в кімнату, а там, тьху!!! - на столі лежить свинина, а у нього в ліжку - білява розпусниця.

Рабин розреготався:

- І ти кажеш, що він здурів? Ну, якби, скажімо, розпусниця лежала на столі, а свинина у нього в ліжку. То ще можна було би щось таке подумати. А так - заспокойся і йди собі з Богом. Твій син абсолютно нормальний.

Один із членів чорнобильського кагалу, ну дуже богобоязний юдей, вирішив перевершити по вченості самого ребе Менахема. Тож узявся самотужки вивчати Талмуд. Доходить до певної сторінки і читає: