Валерій Лапікура - Короп по-чорнобильськи

Тексти деяких обрядових, зокрема весільних єврейських пісень мають виразні сліди запозичення з аналогічних українських. А в наші дні - не дивуйтеся, якщо на якомусь поліському православному весіллі раптом почуєте:

Одне слово, як сказано було на банкеті з нагоди вельми серйозної наукової конференції у Львові, де українців і євреїв було десь приблизно “п’ятдесят на п’ятдесят”:

- Лехаймо!

«Перейти в християнство - непосильне завдання для єврея:

бо чи зможе він повірити в божественність іншого єврея?»

Генріх Гейне, німецький поет, єврей за походженням

Треба зазначити, що витончений інтелектуальний гумор здибається не лише в усних єврейських оповістках, а й там, де навряд би його можна було чекати. Наприклад, у канонічних релігійних текстах. Вчитайтеся, будь ласка, у фрагмент Тори, де юдейський мудрець Іошуа бен Леві описує свою зустріч із Месією:

Я прийшов до Месії і він спитав мене:

- Скажи, чим займаються сини Ізраїлеві там, внизу, звідки ти прийшов?

Я відповів:

- Люди чекають на Тебе, щодня.

Прости нас, Господи, але тут і справді заплачеш: замість того, аби щось робити во славу Божу, вони склали руки і чекають!

Не випадково ще один тодішній мудрець, юдей Улла (третє-четверте століття н.е.), втомлений постійними запитаннями своєї пастви, коли ж нарешті прийде Месія, аби зробити бідних багатими, хворих здоровими, а нещасних - щасливими, вигукнув:

- Бог з ним, з Месією, нехай приходить. Очі б мої його не бачили.

А вже в набагато пізніші часи з’явився оцей популярний жарт:

Месія нарешті таки з’явився, обступили його геть усі євреї… аж ні, не всі. Рабинович ніяк від своїх справ не відірветься.

- Рабинович, - каже Месія, - скільки можна вас чекати?

- Ой, хто б казав?

Один подільський єврей прийняв християнство аби купити хутірець і заробити на рільництві. (У царській Росії іудеям було заборонено купувати землю і поратися коло неї).

Вихрест досить швидко розбагатів і, природно, що невдовзі до нього з’явився племінничок, бідний і обдертий, як миша з синагоги. З’явився і попросив роботу, тільки таку, щоб не дуже важка. А ще краще - зовсім легенька. Але за гроші.

Дядько недовго роздумував. Дав родичу в руки трубу і звелів:

- Отам у мене на межі росте великий осокір. Зроби на ньому собі гніздо, залазь із самого ранку і сиди до вечора.

- І все?

- Ні, найголовніше - як побачиш, що йде Месія, дми щосили в цю трубу, аби ми тут на хуторі змогли підготуватися до його зустрічі.

Племінник не приховує своєї радості:

- Дядьку, спасибі! Робота «не бий лежачого» - то саме для мене. А скільки ви мені будете платити?

- Дванадцять рублів щомісяця.

- Та ви що? Вистачить лише кінці з кінцями звести.

- Згоден, що це не гроші. Зате ж і впевненість у завтрашньому дні, бо робота - на все життя. Вистачить і на тебе, і на твоїх дітей, і на онуків, і на правнуків.

У дореволюційному волосному містечку Спичинці, що на Поділлі, єврейську, православну і католицьку общини розділяла лише базарна площа. По один її бік стояла синагога, а по другий - церква. Католики, що правда, їздили молитися у сусіднє Погребище, бо свого костьолу чомусь не мали. І взагалі, трималися від юдеїв на певній дистанції.

А от батюшка з рабином товаришували і не раз проводили час за чарчиною. І от одного дня ребе почав умовляти свого приятеля, аби той показав йому, що воно таке - сповідь. Бо Закони Мойсеєві такого обряду не передбачають. Спичинецький батюшка був людиною доброю, процитував Євангеліє, що немає, мовляв, ні елліна, ні юдея, всі рівні - і повів колегу до церкви. Там заховав його десь у куточку, аби він міг спокійно спостерігати незвичну для нього церемонію.

І от, заходить молода заміжня прихожанка і кається:

- Батюшко, тяжко согрішила.

- Як саме?

- Зрадила чоловікові.

- Скільки разів зрадила?

- Один, батюшко.

- Прочитай один раз «Отче наш», кинь п’ять рублів пожертви у скриньку і да проститься тобі гріх твій.

Ця пішла, інша заходить - теж молода і заміжня.

- Батюшко, тяжко согрішила. Зрадила чоловікові.

- Скільки разів?

- Два рази.

- То прочитай два рази «Отче наш», кинь у скриньку десять рублів і да простяться тобі гріхи твої.