София Андрухович - Старі люди

Здесь есть возможность читать онлайн «София Андрухович - Старі люди» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Старі люди: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Старі люди»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Нема сумніву, що повість «Старі люди» є інтуїтивною відповіддю на вимоги літератури новішої від найновішої. Це проза — без індексу: не жіноча, не чоловіча, не юнацька, не стареча, не укладена, не спрощена, не фантастична, не побутова не любовна, не пригодницька і ще сотні не. Тому, що вона — і,і,і… Вона попросту життєва, наскітьки життєвою є література. Настільки ж літературна, наскільки літературним є життя. Чудесна оповість, якої так бракувало.», — [b]Тарас Прохасько[/b]

Старі люди — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Старі люди», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Там, на великій дерев’яній скрині сиділа Марта і щось розповідала. Навколо неї зібралося декілька уважних слухачок. Я підійшов до них впритул, і одна з дівчат, поглянувши на мене, трохи відсунулась, аби дати мені краще місце для слухання.

— Можу розповісти на цю тему іще одну історію. Певний чоловік любив моститися в ліжку, як квочка, — провадила Марта. — Його бідолашна дружина за силу-силенну років так і не змогла побороти цієї звички, і їй не залишалося нічого іншого, як змиритися зі своєю гіркою долею. Тож довгими вечорами вона впродовж кількох годин витримувала чоловікове борсання, перекручування, шарудіння поряд із собою, аж доки, знеможена, не засинала. А коли вона запитувала: «Ну чого ти, небоже, там мостишся, як квочка на яйцях?», чоловік відповідав, як правило: «Скоро побачиш, кохана, потерпи ще трохи.» І ось коли вона почала вже подумувати про розлучення, одного ранку в ліжку між собою і чоловіком знайшла маленького щойнонародженого хлопчика. «Що це?» — злякано запитала жінка. Чоловік, вимучений і блідий, витер сльозу, яка скочувала йому по щоці, і відповів: «Я висидів тобі сина зі свого правого яєчка.»

— Ходімо вже, Марто, — сказав я. Вона стрепенулася, лише тепер мене помітивши. Посміхнулася мені й кивнула, вставши зі скрині.

— Ну ще одну історійку, ну будь-ласочка! — заскиглила дівчина, яка поступилася мені місцем.

Марта невпевнено подивилася на мене, і сказала:

— Добре, ще одну, коротесеньку. Було собі двоє мишенят. Одного разу вони знайшли велетенську голівку сиру, прогризли в ній тунель і всередині влаштували собі зручненьку нірку. Тепер їм не доводилось шукати собі їжі, бо все було при них: і нова хата, і смачний сир. Так жили вони довго і щасливо, аж доки не з’їли свого розкішного помешкання. До побачення!

Ми вийшли надвір, тримаючись за руки. Падав густий лапатий сніг, вітру не було. Марта підставила розпашіле лице під сніжинки.

— Позич на таксі, — буркнув я.

Відчинивши двері до лазнички, я побачив, що Марта сидить на краю ванни. Її ґранатова сукенка була знову задерта на стегна. Але цього разу я не розлютився.

— Так і не зробила цього в клубі, — зніяковівши, пояснила вона.

Я нахилився і ми поцілувалися.

— Ніколи ще не цілував жінку, коли та пісяє, — прошепотів, дивлячись їй в очі і доторкаючись до кінчика її носа своїм.

— У мене це теж уперше, — зізналася Марта.

— Страх перед старістю і смертю намагаються відігнати ще й постійними думками про них, — сказала Марта, тримаючи в руках пошиту з мішковини стару вуду-ляльку, що взялася невідь-звідки. — Так робила моя тітка. Знаєш, є така книжка про бабу, яка робила ляльки за подобою відвідувачів своєї лялькової крамнички, а пізніше ті ляльки вбивали покупців. Думаєш, такого не може бути? Я, наприклад, коли прочитала ту книжку в дитинстві, довший час не могла дивитися на жодну свою іграшку, і застромлювала їх головами вниз, щоб їм важко було вночі вилазити і ставати на рівні ноги.

Марта говорила серйозно і замислено.

— Моя тітка боялася старості і смерті просто до божевілля. Вона терпіти не могла всіх живих істот, які хоч трохи були молодшими за неї. Також вона ненавиділа і старших, бо вони демонстрували їй, якою вона стане невдовзі, і що чекає на неї врешті-решт. Тітка вирішила, що сидіти, склавши руки, і чекати, коли в двері постукає костомаха з косою і скаже: «Ну і все», — справа ідіотів, а вона спробує хоч чимось керувати і хоч якось впливати на життя. Все було б гаразд, якби вона впливала на своє життя. Але ж ні — тітка вирішила спершу попрактикуватися на долях оточуючих. Прочитавши дві-три популярні книжки про вуду й полазивши трохи в інтернеті (чи тоді ще не було інтернету, може?) вона зшила ляльку свого котика і заходилася втикати в неї голки. Крім того, вона постійно штурхала вуду-котика ногами і кидалася ним, але, звісно, не здогадалась, що причина хвороби котика справжнього — лихе поводження з бідною твариною. Була певна, що вже стала видатною чаклункою-мамбо. Тому вона взялася за свого кузена. Не довго думаючи, увіткнула його ляльці в серце двадцять три голки і сіла чекати, коли братик відкине копитця. Але не так сталося, як гадалося — незадовго той з’явився під її вікном з букетом пишних троянд і запопонував старій вийти за нього заміж. Розлючена тітка вирішила спробувати звести зі світу свою сусідку, що насміхалася з тітчиної пригоди із власним кузеном. Одного вечора увіткнула в руки і ноги ляльки, що символізувала сусідку, по голці, і пішла спати, сповнена великих мрій та сподівань. Наранок побачила, що її паралітична сусідка натхненно бігає довкола трансформаторної будки в дворі, розмахуючи при цьому руками. Тітка заплакала і вирішила з горя покінчити життя самогубством. Змайструвавши ляльку-себе, повстромлювала усі голки, які познаходила вдома, і лягла на підлогу чекати вірного кінця. Так і заснула. А зранку прокинулася в піднесеному настрої, поснідала, намугикуючи пісеньку, загорнула кота в теплий коц і понесла його до ветеринара, по дорозі зустріла сусідку й пообіцяла занести їй газетну вирізку з фізичними вправами для хребта, а з ветеринарної поліклініки подзвонила до закоханого кузена і запропонувала йому поїхати на Мальорку.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Старі люди»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Старі люди» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Софія Парфанович - Люди і тварини
Софія Парфанович
libcat.ru: книга без обложки
Ричард Старк
Диана Уитни - Старомодные люди
Диана Уитни
Софія Андрухович - Жінки їхніх чоловіків
Софія Андрухович
Софья Прокофьева - На старом чердаке
Софья Прокофьева
Софья Козлова - Старый город
Софья Козлова
Владимир Стариков - Люди чёрной бабочки
Владимир Стариков
Анри Старфол - Люди и бабочки
Анри Старфол
Отзывы о книге «Старі люди»

Обсуждение, отзывы о книге «Старі люди» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x