Чак Палагнюк - Щоденник

Уже третя година — затишшя між обідом та вечерею.

Місті каже:

— Так, звісно, сходіть і погляньте на мого чоловіка. Ще кави?

Детектив зазирнув у свій блокнот, щось записав у ньому і питає:

— А ви не знаєте, ваш чоловік не належав до якоїсь неонацистської організації? Чи до якогось радикального угруповання, що пропагувало ненависть?

А Місті відказує:

— Та невже? — І, помовчавши, додає: — До речі, у нас дуже смачний ростбіф.

До речі, усе це прикольно. Кожен із них тримає власні блокнот та ручку, приготувавшись записувати. Це як дуель. Як перестрілка.

Якщо детектив бачив каракулі Пітера, то він уже знає, якої думки її чоловік про її оголену натуру. Про її цицьки, схожі на вуха спанієля. Про її ноги з варикозними венами. Про її руки, що тхнуть гумовими рукавичками. Місті Вілмот, цариця служниць. Знає, якої ти думки про свою дружину.

Детектив Стілтон щось записує, а потім питає:

— Значить, ви з чоловіком не були близькими людьми?

А Місті відповідає:

— Та гадала, що були. Але, як виявилося, помилялася.

Детектив пише й запитує:

— А ви не знаєте, чи є Пітер членом Ку-клукс-клану?

А Місті відказує:

— У нас дуже смачні курчата і галушки.

Детектив пише та питає:

— А ви не знаєте, чи є на острові Чекайленд якась група, що поширює ненависть?

А її головний біль стук-стук-стукає, забиваючи гвіздок їй у потилицю.

Хтось за столиком «п’ять» махає їй рукою, і Місті питає:

— Вам кави принести?

А детектив Стілтон питає:

— З вами все гаразд? Щось у вас вигляд якийсь нездоровий.

Сьогодні вранці за сніданком Ґрейс Вілмот сказала, що їй страшенно шкода через зіпсутий курячий салат, настільки шкода, що вона домовилася з лікарем Туше, що Місті прийде завтра до нього на прийом. Красивий жест, але доведеться оплачувати ще один рахунок, нехай йому грець.

Коли Місті заплющує очі, то їй здається, що її голова світиться всередині, як розпечена. Її шия — як суцільна судома, вона наче з литого заліза. Піт стуляє докупи складки на її шиї. Її плечі звело і підтягнуло до вух. Вона лише трохи може повертати голову, і їй здається, що вуха палають вогнем.

Пітер часто говорив про Паґаніні, можливо, найкращого скрипаля усіх часів. Музикант мучився від туберкульозу, сифілісу, остеомієліту щелепи, діареї, геморою та ниркових каменів. Ртуть, яку лікарі давали йому проти сифілісу, отруювала його організм, аж поки не випали зуби. Його шкіра стала сіро-білою. Волосся випало. Паґаніні був живим трупом, але коли він грав на скрипці, ставав безсмертним.

Він страждав на синдром Елера — Данлоса, вроджену хворобу, через яку його суглоби стали такими гнучкими, що він міг відігнути свій вказівний палець так, що торкався ним свого зап’ястя. Як твердив Пітер, муки музиканта стали джерелом його геніальності.

Як твердив ти.

Місті приносить детективу Стілтону охолоджений чай, якого він не замовляв, і він каже:

— А навіщо ви носите сонцезахисні окуляри в приміщенні?

Кивнувши головою на вікна, вона відказує:

— Це через світло. — Вона доливає йому води і каже: — Сьогодні в мене очі болять. — Рука її трясеться так сильно, що з неї випадає ручка. Ухопившись однією рукою за край столу для опори, Місті схиляється і підбирає її. Потім пирхає і каже: — Вибачте.

А детектив питає:

— А ви знаєте Ангела Делапорте?

Та Місті пирхає і відказує:

— А може, все ж таки щось замовите?

От якби Ангел Делапорте поглянув на почерк детектива Стілтона. Його літери — високі, тягнуться догори, амбіційні, сповнені ідеалізму. Почерк сильно хилиться вправо, демонструючи агресивність та впертість. Сильний натиск на сторінку свідчить про сильне лібідо. Ось що сказав би тобі Ангел. Хвостики рядкових літер, наприклад, «у» та «з», звисають вертикально донизу. Це означає рішучість та лідерські здібності.

Детектив Стілтон дивиться на Місті й питає:

— А ваші сусіди — вони не видалися вам вороже налаштованими проти сторонніх людей?

До речі, якщо тобі треба встигнути помастурбувати всього за три хвилини, бо доводиться ділити клозет з чотирнадцятьма мешканцями, візьми й випий.

Теорія мистецтва твердить, що жінки шукають собі чоловіків із випнутими бровами та квадратними щелепами. Було якесь дослідження, здійснене соціологом у військовій академії Вест-Пойнт. Воно засвідчило, що прямокутні обличчя, глибоко посаджені очі та щільно притиснуті до голови вуха — ось що робить чоловіків привабливими.

Саме такий вигляд має детектив Стілтон плюс кілька фунтів зайвої ваги. Тепер він не всміхається, але зморшки на його щоках та виразні «гусячі лапки» свідчать, що він багато всміхається. Усміхається більше, ніж супиться. А також «рубчики щастя». Може, це через надмірну вагу, але зморшки між очима та зморшки на лобі від підняття брів, його тривожні зморшки майже не проглядаються.