Чак Палагнюк - Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

То чи треба дивуватися, що в 1975 році з’являється вірус СНІДу?

Ви розумієте, що значить термін «депопуляція»?

Джейн Мерріс: Під дією акту СЕКСОТ антидискримінаційні закони забезпечували рівний доступ до публічних місць для людей як з денним, так і з нічним статусом, але якщо ви спитаєте моєї думки, то люди стали такими параноїками щодо поту на тренажерах і такого іншого, на кшталт плювків на яблуках, що найкращі місця — бари, ресторани, салони — стали просто закриватися вночі.

Дві культури співіснували в одному місті, але розходилися все далі й далі одна від одної.

Недді Нельсон: Як ви поясните це: перший спалах СНІДу в Африці почався в місіонерських шпиталях, де християнські волонтери користувалися по кілька разів однією й тією ж голкою, щеплячи місцевих дітей від віспи й дифтерії? Нічого не нагадує? Це могли бути мільйони дітей. Хіба це не пояснює, яким чином між 1976 та 1980 роками інфекційна крива виросла з 0,7 відсотка до 40 відсотків у деяких регіонах Західної Африки.

Чи спонукає вас цей сценарій помчати до першої-ліпшої державної клініки та стати в чергу на якусь вакцинацію?

Фібі Трюффо, д.ф.: Щеплення в кожнім разі несе невелику загрозу післятерапевтичного енцефаліту, тож кілька осіб, що підлягли профілактичній імунізації, неминуче мали продемонструвати слабкі симптоми сказу й отримати відповідне додаткове лікування. Чимала кількість вакцинованих зробила неможливим подальший контроль за пацієнтами, і справді, принаймні двоє померло — найпевніше, внаслідок проведеного щеплення.

Шот Даньюн: Одного ранку я прокинувся, і подушка поруч із моєю була вся просочена слиною — так багато моя псина напустила її під час сну. Але мопси взагалі з біса слиняві, і я про це навіть не замислився. Оце вам про заперечення.

Фібі Трюффо, д.ф.: Серед цільової спільноти поширилися чутки та хибні інтерпретації смертей, пов’язаних з вакцинацією, і це суттєво послабило ентузіазм щодо повної участі в подальших лікувальних програмах, фактично забезпечивши постійне та значне джерело інфекції в межах популяції найттаймерів.

Шот Даньюн: Рент Кейсі завжди казав: «Яка різниця, що відбувається, — головне, що це завжди зараз…» Це про загадковість.

Я думаю, Рент мав на увазі, що ми всі живемо в поточний момент дійсності і байдуже, що було до' того, байдуже, наскільки ми любили людину чи собаку, — коли вона нападає на нас, ми реагуємо на цю миттєву небезпеку.

Недді Нельсон: Невже не дивно, що урядовий звіт рекомендує депопуляцію Африки, а на кінець століття помирають уже цілі покоління? Невже не підозріло, що колишні європейські колонії, багаті на природні ресурси, на штуки типу золота й діамантів, країни на зразок Ботсвани, Зімбабве та Південної Африки були найбільше вражені епідемією СНІДу?

Шот Даньюн: У мене була така неймовірна псина, а я дозволив їй пити свої плювки. Інколи я буваю просто без усякої міри тупоголовим. Чесне слово.

Одного вечора я прокинувся від десятихвплинної сирени: Сенді стояла в мене на грудях, а слина з її плескатої морди текла на мою шию. Її чорні губи загорнулися, оголюючи кожен зуб аж до жовтого кореня. Її дихання обпікає мені лице, і я бачу, що Сенді згрупувалася, мов перед стрибком за тенісним м’ячем, щоб кинутись мені на горло. Тієї миті, коли вона рвонулась, я накинув на неї ковдри та інші лахи і загорнув так, щоб вона не могла вибратися. Сенді ніколи не була важчою за 16-фунтову кулю для боулінгу — от тільки зараз вона казиться, мов перевертень, гарчить і дряпається всередині згортка, а мої ковдри дуже старі — саме лахміття. Одна з її маленьких лапок продирається назовні, мені вже видно чорні кігтики. Ковдри промокли від слини, тому здається, ніби тримаєш маленьку росомаху в пакеті з мокрого пакувального паперу. Ще одна подряпина — і вона вибереться та почне кусати мене. Просто щоб її оглушити, можливо, вирубати, я розмахуюсь бганком і стукаю ним об стіну. Сенді всередині все одно гарчить і пручається, тому я стукаю бганком об стіну вдруге. Вона все одно не вгамовується, і я стукаю та стукаю, поки сусід з-за стіни не починає відповідати тим самим. Звучить однохвилинна сирена, потім комендантський сигнал. Стіна, там, де я стукаю згортком із ковдр, це місце поплямоване червоним. Вологим і червоним. Мій сусід усе ще грюкає в стіну й горлає, щоб я заглух, але Сенді вже не ворушиться й не видає жодного звуку. Зовсім не так, як у «Старому Брехуні» [74] Відома книга американського письменника Фреда Гіпсона, в кінці якої хлопчик змушений пристрелити улюбленого пса, який захворів на сказ, захищаючи своїх господарів від нападу скаженого вовка. Парадокс подорожування в часі, вперше змальований Рене Баржаведем у книжці «Необачний мандрівник» (1943); полягає в тому, що якщо людина відправиться в минуле та вб’є свого дідуся до того, як він зустріне бабусю, то ця людина не з'явиться на світ, а значить, ніколи не потрапить назад у часі, не вб’є свого дідуся й ніяк не вплине на своє існування. .