Так, ніби жінки в родині Айрін приречені на нещасну долю.
Везім Карлайл (☼ сусід дитинства): Та не смішіть мене. Не треба списувати розпусту на якісь там «напади». Жінки в родині Шелбі завжди були перелюбницями. Нема на них ніякого прокляття, хіба що прокляття блуду.
Рубі Елліот: Але щойно Хетті Шелбі виповнилося тринадцять, як усе сталося знов. Інший незнайомець та інша дитина. Цією дитиною була мама Айрін, Естер.
Една Перрі (☼ сусідка дитинства): їхня ферма — міддлтонці й досі називають її «дім Шелбі», навіть після того, як вона дісталася Чету Кейсі. Усі ці роки там була Бел, яка ростила Хетті, яка ростила Естер. Місцеві перекази оповідають, що в той самий день, коли Естер виповнилося тринадцять, вона завагітніла Айрін.
Рубі Елліот: Такі-от родинні історії, і ви не можете винуватити мене й Ґленду Гендерсен за те, що ми боялися найгіршого звідтоді, як Айрін пішла до дев’ятого класу. Ми всюди ходили з нею разом, ні на мить не спускаючи нашу найкращу подругу з ока. Коли ми не слідкували за Айрін, це робили її мама й бабуся. Ви можете сказати, що вони вивели Айрін з себе — оцією курячою опікою. Може, цей надмірний нагляд і змусив Айрін вислизати. Просто щоби побути на самоті, пройтись понад річкою, поміж дерев на березі — самій.
Шериф Бейкон Карлайл: Із цими зграями диких псів, що носяться по лісах, це просто самознищення — гуляти там на самоті. А щодо такої юної дівчини, якою була тоді Айрін Кейсі, ми говоримо просто про відверто божевільну, суїцидальну поведінку.
Рубі Елліот: І ще, можливо, Айрін не хотілось провести все життя за замкненими дверима й маминою спідницею, під наглядом найкращих друзів.
Безін Карлайл: Айрін Шелбі тільки й дивилася, як би вислизнути. Потім вона залетіла. Потім узяла й вийшла заміж за Честера. Ніякої містики. Це просто маячня — казати, що ґвалтівник переслідує чотири покоління однієї родини. Не смішіть мене.
Преп. Кертіс Дін Філдз: Також за все своє життя я ніколи не бачив дитини, яка росла б настільки схожою на батька. Та що там — кожен, хто зустрічав Бастера й Честера Кейсі, могли присягнутися, що бачать братів-близнюків.
Так воно й було — от тільки вони народилися з різницею в покоління.
Ґленда Гендерсен: Певно, Чет був дещо старший від Айрін. Можна списувати на цю різницю те, що вони ніколи не поводилися лагідно між собою, принаймні на людях. Ніколи навіть за руки не тримались. Але здавалося, вони дуже щиро опікуються одне одним, — до того моменту, поки Чет не забрався до того літака, навіть не озирнувшись.
Айрін Кейсі (☼ Рентова мати): Ви питаєте, чи мене не зґвалтували? Чи нападав на мене незнайомець, який, можливо, був мені батьком, і дідусем, і прадідом? Для чого заводити розмову про такі жахи?
Я не знаю. Забула. Я не можу згадати.
Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Яка ж дурість. Дивлячись на це тепер. Це більше ніж дурнувато, але я не замислююсь, коли чищу зуби та спльовую зубну пасту в сортир замість раковини. Сила звички. Ніколи не замислювався над тим, що плювок — це слина, і над тим, що мій собака звик хлебтати воду з унітаза.
Джейн Мерріс (ζ музикант): Ви згадайте, що робилося з людьми. В одних чутках казали, що найттаймери беруть із вітрин яблука в супермаркетах, облизують їх і кладуть на місце, сподіваючись заразити дейтаймерів. В інших побрехеньках оповідали, що вони плюють із вікон високих поверхів протягом дня.
Недді Нельсон (ζ руйнувальник): Берлінська стіна… Велика Китайська стіна… зона, що відділяє Ізраїль від Палестини… Північну Корею від Південної… хіба це не те саме, чим став комендантський сигнал о восьмій ранку?
Ґалтон Най (☼ член муніципальної ради): Єдині неприємності, які в мене були з найттаймерами, — вони дивилися на мене згори вниз й обзивали фанатиком. Ніхто не може назвати мене упередженим. Щоб вони знали, моя власна донька — так званий найттаймер, моя маленька дівчинка. Уже майже три роки.
Недді Нельсон: Скільки часу минуло, перш ніж дей-таймери вирішили, що всі найттаймери розносять сказ? У сфері харчування? Здоров’я? А як щодо сфери догляду за дітьми? Ви можете назвати хоч одного дейтаймера, який усе ще наймає найттаймерів на роботу?
Шот Даньюн: Цей пес, що в мене жив, це була трирічна мопсиха на ім’я Сенді. Вона ганялася за тенісною кулькою доти, доки геть не вибивалася з сил, аж мені доводилося нести її додому з парку. Усю дорогу вона спала в мене на руках.
Читать дальше