Чак Палагнюк - Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

За ніч до того, як мій хлопчик, Бастер, пішов і вбив себе, якийсь старий пень розповідає йому всю цю довгу, нестерпну байку. Багатий старий пень на ім’я Сіммз розповідає, як він, будучи такого ж віку, як Бастер, уперше приїхав до міста й потрапив в автомобільну аварію. Цей Ґрін Тейлор Сіммз, тоді молодий чоловік, їде собі в машині, як назустріч йому виїжджає інша тачка, не гальмує анітрішки, перетнувши осьову, і вліпляється в його машину.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Так, як Рент розповідав мені, Сіммз очунює на лікарняному ліжку, питає: «Як довго я тут?» І сестра каже: «Чотири дні…»

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): У лікарні цей хлопець спитав: «Що сталося з моєю машиною?»

І доктор сказав: «З якою машиною?» Поліція знайшла його серед вулиці, непритомного. Він був весь у синцях, з переламаною ключицею та грудиною.

Хлопець спитав: «Де мій одяг?»

І доктор сказав: «Який одяг?» Поліція знайшла його голим.

Честер Кейс: Усі розуміють, що це безумне патякання, але ж Бастер цього не знав. Бадді мав повірити старому.

Ехо Лоуренс: І от, стільки років тому, поліцейські спитали у того хлопця, як його звуть і як зв’язатися з його родиною, і хлопець розповів. Наступного дня вони прийшли до його ліжка в шпиталі й сказали, що таких людей, його родини, не існує.

Шон Даньюн: Копи спитали в нього ім’я, паспортні дані та номер соціального страхування. І через день вони повідомили чоловіка, що його самого не існує.

Ехо Лоуренс: Лікарі поглянули на шрами на руках того хлопця, на всі ці проколи та борозни на його шкірі й спитали: «Які наркотики ви вживали?»

Вони спитали: «Вам було відомо, що ви заражені сказом?»

Джаррелл Мур (ζ приватний детектив): Ці травми, які Сіммз змалював Ренту, синці вздовж клубового гребеня в області таза, тріщина в грудині та зламана ключиця — усі вони відповідають тим пошкодженням, які завдають поясний та плечовий ремені безпеки при лобовому зіткненні на високій швидкості.

Шот Даньюн: Отож у двадцять три роки Ґрін Тейлор Сіммз тікає з тієї лікарні. Щойно вони заводять мову про те, щоб помістити його до психіатрички, він звалює, перш ніж його встигають запхати під замок. Сіммз краде якийсь одяг, взуття і линяє. А ззовні всього лише за чотири дні місто перестало ділитися на день і ніч. Цього нема. І ні в кого немає портів у карку. Люди читають — книжки. Журнали. Газети. Крізь вікна він бачить, як люди дивляться телевізор. З радіо та стерео долинає музика.

Сіммз вирушає автостопом до єдиного місця, яке здається йому безпечним. Він повертається до рідного дому, в Міддлтон. Так, до міста, з якого і Рент родом.

Честер Кейсі: Просто серце розривається, скільки божевільної, навіженої маячні вивалив цей старий шкарбун Сіммз на голову мого хлопчика.

Шот Даньюн: За ті кілька років, які минули з переїзду Сіммза до міста, хтось зрубав чотири великі робінії, що росли по кутках батьківського двору. Замість них стирчали чотири гінкі паростки тієї ж робінії, висотою з долоню. На самому будинку, розказав Ренту Сіммз, хтось замінив покарлючену, горбкувату обшивку рівними та новими дошками, пофарбованими в такий білосніжний колір, що аж відливав блакиттю. Фарба була така свіжа, що можна було зачути її запах. Його ключ не підійшов до замка, і коли він постукав, до дверей підійшла дівчинка.

Честер Кейсі: Її звали Хетті, й вона була гарненька тією красою, яка сяє на обличчях вашої улюбленої рідні зі старих фотознімків. Коли вони ще молоді та зачаровані життям. Тоді, коли час, робота й ви ще не згубили їхню молодість. Сімдесят років тому Хетті було тринадцять і вона щойно прийшла додому зі школи, сиділа сама та чекала, поки за кілька годин родина повернеться з роботи.

Щось її мало дуже привабити в тому Сіммзі, бо вона запросила його досередини і майже навпрямки до ліжка. Фактично навпрямки.

Ехо Лоуренс: Звісно, це версія того чоловіка. Він нікого не ґвалтував. Він не здогадувався, хто вона насправді така, поки, лежачи там в очікуванні сутінків та приходу рідні, Хетті не сказала: «Єдиний спосіб залишити тебе тут — це якщо я залечу…» І вони зайнялися сексом знову.

Під час цього другого разу Хетті сказала, що сподівається, це буде дівчинка. Щоб вона могла назвати її Естер. І цей незнайомий молодик скінчив, дивлячись на годинник та календар, що стояли в неї на комоді. Він спитав у дівчини: «Ця штука все правильно показує?»